Сонце Львова низько пливло по небу, золотячи кам'яниці, бруківку и долаючи теплом шаленого зимового дня.

The sun of Lviv was low in the sky, illuminating the golden buildings, cobblestone streets, and warming the chilly winter day.

Андрій, Катерина і Олена сиділи в невеличкій їдальні поряд з Площею Ринок, смакуючи українські страви під лагідний звук гуцульської бандури.

Andriy, Kateryna, and Olena sat in a small restaurant near the Market Square, enjoying Ukrainian dishes to the gentle sound of the Hutsul bandura.

Андрій взяв велику гарніру тарілку і в розкутому стані кинувся на своє улюблене блюдо – борщ.

Andriy grabbed a large plate and eagerly dug into his favorite dish - borscht.

Порив шарманки, жовті очі, бузковий пофігіст і запальний характер, іноді, перетворювали Андрія в якийсь безладний вихор енергії.

His boisterous charm, yellow eyes, mischievous attitude, and fiery character sometimes turned Andriy into a whirlwind of energy.

Коли він несподівано похитнувся і пролив борщ на свою чисту сорочку, Катерина та Олена не могли стримати сміху.

When he unexpectedly stumbled and spilled borscht on his clean shirt, Kateryna and Olena couldn't help but burst into laughter.

Але замість того, щоб розгніватися чи почервоніти від сорому, Андрій посміхнувся своїм обличчям-сонцем, взяв куліш та відправив його нарізне прямо до Катерини.

But instead of getting angry or blushing with embarrassment, Andriy smiled with his sunny face, took some kulesh and threw it directly at Kateryna.

Вона відскочила, але не настільки швидко, щоб уникнути смугастого плямина на своєму красиво вишитому світрі.

She dodged, but not quickly enough to avoid a striped stain on her beautifully embroidered sweater.

«Андрій!

"Andriy!"

» – вона вигукнула з обуренням і зі сміхом кинулась до нього з салатом олів'є.

she exclaimed with both indignation and laughter, and she threw a salad olivier back at him.

Олена, перелякана і водночас захоплена, кинула в них обох пампушки зі м'ясом, сміючись так голосно, що гуцул, що грав на бандурі, припинив свою мелодію і почав голосно аплодувати.

Olena, both frightened and excited, threw meat-filled pampushky at both of them, laughing so loudly that the Hutsul musician stopped playing his melody and started applauding.

А тоді, під звуки сміху, післюди, хто сидів поряд, почали вступати в гру.

And then, with the sound of laughter, the people sitting nearby started to join in the game.

Великий м'ясний рулет полетів прямо в голову офіціантці, а великий карман галушок було викинуто до чоловіка за сусіднім столом.

A large meat roulade flew straight into the waitress's head, and a big pocket of dumplings was thrown at the man at the neighboring table.

Андрій, Катерина і Олена залишили ту ресторацію у восьму годину вечора, сорочки забруднені й лиця яскраві від сміху.

Andriy, Kateryna, and Olena left the restaurant at eight o'clock in the evening, their shirts stained and their faces bright from laughter.

Вони прикрашали вулиці старого Львова своїм веселощам і любов'ю до пригод.

They adorned the streets of old Lviv with their joyfulness and love for adventures.

Було неважливо, що минулого дня хтось пролив борщ на сорочку.

It didn't matter that yesterday someone spilled borscht on a shirt.

Справжній секрет української вечері лежав в спільноті, добрій в там бійці і теплі спогадах.

The true secret of a Ukrainian dinner lay in community, kindness, and warm memories.

Так, було багато спеки та бійки, але ще більше українського духу та дружби, що світилися в очах Андрія, Катерини і Олени.

Yes, there was plenty of mess and teasing, but there was even more Ukrainian spirit and friendship shining in the eyes of Andriy, Kateryna, and Olena.