Кав'ярня в Львові завжди була місцем, де під дзьокіт чашек та гамір європейського стилю вирував мікс насолоди і вчення.

The coffee shop in Lviv was always a place where under the sound of cups and the buzz of European style, a mix of enjoyment and learning thrived.

Олена та Іван знаходилися в середмісті цього вихору, з підручниками української граматики, розкритими перед собою на місцевому дерев'яному столі.

Olena and Ivan found themselves in the midst of this whirlwind, with Ukrainian grammar textbooks open in front of them on the local wooden table.

Вони зустрічалися тут кожного дня, активно вивчаючи нові правила і вправи, щоб вивчити українську як на долоні.

They met here every day, actively studying new rules and exercises to master Ukrainian like the back of their hand.

Світляний день вантажив повітря запахами свіжої кави і випічки з кухні.

The bright day filled the air with the smell of fresh coffee and pastries from the kitchen.

Катя, їхній улюблений сервіс, була теж словно частиною цього еволюційного процесу, подаваячи їм каву і закуски, коли з'являлась можливість забрати у них очі від книг.

Katya, their favorite server, was also like a part of this evolutionary process, serving them coffee and snacks when they had a chance to take their eyes off the books.

Цього дня, однак, захоплені спілкуванням, Олена і Іван не помітили, як Катя наблизилася з тарілкою капучіно.

However, on this day, engrossed in conversation, Olena and Ivan didn't notice Katya approaching with a plate of cappuccino.

І саме в той момент, коли вони обома сконцентрувались на одному важкому правилу граматики, Катя випадково пролила кави по всьому їхньому підручнику.

And just at the moment when both of them were focused on a difficult grammar rule, Katya accidentally spilled coffee all over their textbook.

Миттєво книга змінила свій колір, пропитуючись кав'ярним наїдком.

Instantly, the book changed its color, soaked with cafe delights.

І ця ситуація була жахливою, безумною та невідступно смішною, що обоє вони, Олена та Іван, не могли стримати сміху.

And this situation was horrifying, insanely funny, that both Olena and Ivan couldn't contain their laughter.

"О, яка шкода!

"Oh, what a shame!

Вибачте!

I'm sorry!"

" - вигукнула Катя, почервонівши.

exclaimed Katya, blushing.

Але її пробачення замість засмучування лише покотило їх на сміх ще гучніше.

But her apology, instead of saddening them, only made them laugh even louder.

Існувала окрема гостьова книга для таких випадків в кав'ярні.

There was a separate guest book for such incidents in the coffee shop.

Олена і Іван вирішили, що цей момент заслуговує на запис у книзі історій, і попросили Катю дати їм автограф, щоб запам'ятати цей веселий момент.

Olena and Ivan decided that this moment deserved to be recorded in the book of stories, and they asked Katya to give them her autograph to remember this funny moment.

Вони продовжували сміятися і розказували про цей день всім своїм друзям.

They continued laughing and telling their friends about this day.

І за всіх своїх подорожей по кав'ярням Львова, їхні улюблене місце завжди залишатиметься "та" кав'ярня, де вони змогли знайти радість в розмахуванні кави.

And throughout all their journeys to Lviv coffee shops, their favorite place would always remain "that" coffee shop where they found joy in waving coffee.