Іван сидів у ресторані на Андріївському узвозі.

Ivan sat in a restaurant on Andriyivsky Descent.

Київ - місто, яке ніколи не спить.

Kiev is a city that never sleeps.

Він всидів біля вікна.

He sat by the window.

Сонце світило на обличчя.

The sun shone on his face.

Іван зіщулився.

Ivan squinted.

Він був голодним.

He was hungry.

Дуже.

Very hungry.

Було п'ятницю.

It was Friday.

Неділя буде вихідним.

Sunday would be a day off.

Іван мріяв про борщ.

Ivan dreamt of borsch.

Домашній.

Homemade.

З капустою та буряком.

With cabbage and beets.

Смачний, гарячий борщ.

Delicious, hot borsch.

Офіціантка підійшла.

The waitress approached.

Вона мала блідий обличчя.

She had a pale face.

Іван вказав на меню.

Ivan pointed to the menu.

Офіціантка записала замовлення.

The waitress took the order.

Буде борщ.

Borsch it would be.

Згодом Іван побачив нещо жахливе.

Later, Ivan saw something horrifying.

Він раз у раз дивився на рахунок.

He repeatedly looked at the bill.

Це було неймовірно.

It was unbelievable.

Іван замовив не одну порцію борщу.

Ivan had ordered not just one portion of borsch.

Він замовив цілий річний запас.

He had ordered an entire year's worth.

Мається на увазі літри борщу.

Meaning liters of borsch.

Сотні порцій борщу.

Hundreds of portions of borsch.

Це була помилка.

It was a mistake.

Та велика помилка.

A big mistake.

Менеджер підійшов до Івана.

The manager approached Ivan.

Він спитав про проблему.

He asked about the problem.

Іван показав на рахунок.

Ivan pointed at the bill.

Менеджер намагався зрозуміти.

The manager tried to understand.

Він подивився на офіціантку.

He looked at the waitress.

Вона стояла біля дверей.

She stood by the door.

Вона плакала.

She was crying.

Іван був у шоці.

Ivan was in shock.

Він не бачив виходу.

He couldn't see a way out.

Він думав, що станеться.

He thought about what would happen.

Він почав плакати.

He started to cry.

Це було жахливо.

It was terrible.

Але тут сталося диво.

But then something miraculous happened.

Іван почув сміх.

Ivan heard laughter.

Він подивився навколо.

He looked around.

Він бачив людей.

He saw people.

Вони сміялися.

They were laughing.

Вони були щасливі.

They were happy.

Менеджер теж почав сміятися.

The manager also started laughing.

Він сказав, що це помилка.

He said it was a mistake.

Іван замовив лише одну порцію борщу.

Ivan had only ordered one portion of borsch.

Рахунок був неправильний.

The bill was incorrect.

Він був занадто великим.

It was too big.

Іван зітхнув з полегшення.

Ivan sighed with relief.

Він був щасливий.

He was happy.

Він міг посміятися.

He could laugh.

Він замовив ще одну порцію борщу.

He ordered another portion of borsch.

Борщ був смачний.

The borsch was delicious.

Іван був задоволений.

Ivan was satisfied.

Він був щасливий.

He was happy.

І ось Іван улюблений борщ.

And there it was, Ivan's favorite borsch.

Він був гарячим.

It was hot.

Він був домашній.

It was homemade.

Він був смачним.

It was tasty.

І він був лише одною порцією.

And it was only one portion.

У Києві була ніч.

In Kiev, it was night.

Іван пішов додому.

Ivan went home.

Він був задоволений.

He was satisfied.

Він був щасливий.

He was happy.

Він миг задоволений своїм днем.

He smiled, content with his day.

Люди серед темряви Києва сміялися.

People in the darkness of Kiev laughed.

Вони співали.

They sang.

Вони ледь поверталися додому.

They reluctantly went home.

Вони були щасливими.

They were happy.

Вони були як Іван.

They were like Ivan.

І ось Іван подав нам історію, яка кишіла життям.

And so, Ivan shared with us a story that was full of life.

Це була історія про помилку.

It was a story about a mistake.

Та про щастя.

But also about happiness.

Те, що він відчував у ту ніч у Києві.

What he felt that night in Kiev.

Це було дуже-дуже просто.

It was very, very simple.

Дуже просто, але таке унікальне.

Very simple, yet so unique.