Весна розкинула свої зелені гілки над головами хоробрих жителів Києва.

Spring spread its green branches over the heads of the brave residents of Kyiv.

Чималесеньким куском прохолоди і спокою серед муру, було подвір'я Олександра.

A small piece of coolness and tranquility amidst the hustle and bustle was Alexander's courtyard.

За столом сиділи його приятели: Катерина і Іван, з нетерпінням чекали на початок традиційного українського бенкету.

His friends Katerina and Ivan sat at the table, eagerly waiting for the start of the traditional Ukrainian banquet.

Святковий стіл аж лоскотав око різнобарв'ям традиційних страв.

The festive table dazzled with the colorful variety of traditional dishes.

Горілки, салати, густий борщ і м'ясне рагу, соковиті ковбаски і хліб на заквасці - сало всяке, пахучі пирожки й медові торти.

Vodka, salads, rich borscht and meat stew, juicy sausages and sourdough bread - all kinds of bacon, fragrant pastries and honey cakes.

Розрада для живота та втіха для душі.

Delight for the stomach and joy for the soul.

Смички скрипки бряжчали, надсилаючи кожному ласкаве запрошення до танцю.

The violin strings squeaked, sending a gentle invitation to dance to everyone.

Загалом, ніхто із друзів не був майстром танців.

Overall, none of the friends were master dancers.

Проте, це не гальмувало їх бажання намагатися освоїти гопак.

However, this did not deter their desire to try to master the hopak.

Бо ж яка українська свята без гопаку?

Because what is a Ukrainian celebration without the hopak?

Олександр став першим.

Alexander was the first.

Ще шибай-волока, але вже надихав інших на твори.

Still a bit clumsy, but already inspiring the others with his moves.

Катерина змішанило дивилася на його стрибки та оберти: прудкі, сміливі, часом незграбні.

Katerina watched his jumps and spins with a mixture of admiration and bewilderment: fast, daring, sometimes awkward.

Івана збуркотіло те, що йому, міцному й великому, варто було б вже давно виступити.

Ivan couldn't stand the fact that he, strong and big, should have performed a long time ago.

Не згодившись бути другим, він скочив і без вагань започаткував свій гопак.

Refusing to be second, he jumped up and confidently began his hopak.

Потім пішла Катерина, маленька і худорлява, але з чималою енергією.

Then it was Katerina's turn, small and slender, but with plenty of energy.

Її кроки були легкі, мов вона парила над землею, а її неймовірний елясицький успіх примусив усіх аплодувати та сміятися водночас.

Her steps were light, as if she were floating above the ground, and her incredible elastic success made everyone applaud and laugh at the same time.

Це святкування було зайняте не тільки танцями, але та ще й гарними розповідями й жартами.

This celebration was filled not only with dancing, but also with interesting stories and jokes.

Намагання освоїти гопак було лише краплею щастя в морі теплого товариства.

Trying to master the hopak was just a drop of happiness in the sea of warm companionship.

Урочистості тривали глибоко в ніч.

The festivities lasted deep into the night.

Гопаки стали менш енергійними.

The hopaks became less energetic.

Розмови стали більш тихими.

Conversations became quieter.

І навіть коли вранці прищурилась радісна зірка-сонце, сміх ще довго лунає у вухах.

And even when the joyful star-sun peeked in the morning, the laughter still echoed in their ears.

Кожного разу, коли думка поверталася до цього вечора, обличчя Олександра, Катерини і Івана засяювали весело.

Every time their thoughts returned to that evening, the faces of Alexander, Katerina, and Ivan lit up with joy.

Це був день, коли вони були не просто друзями.

It was a day when they were not just friends.

Це був день, коли вони були танцюристами.

It was a day when they were dancers.