Спекотній літній день у Києві.

A hot summer day in Kyiv.

Вулицями потягом рушили хмари, залишаючи за собою лише спеку та смугастий асфальт ледь відчутного дощу.

The clouds moved through the streets, leaving behind only the heat and streaked asphalt from a barely noticeable rain.

Саме у такий гарячий день Оксана й обрала для того, щоб зібрати будинок своєї великій родині на сімейні посиденьки.

It was on such a hot day that Oksana chose to gather her large family for a family gathering.

Вона вважала, що не може бути кращого дня для того, щоб вдягти свою нову вишиванку, яку саме зробила.

She believed there couldn't be a better day to wear her new embroidered shirt, which she had just made.

Коли відкриваєш двері в її квартиру, захоплюєшся: тут завжди приємний запах свіжої випічки та гарячого борщу, а в кухні завжди варілося кави.

When you open the door to her apartment, you are delighted: there is always a pleasant smell of fresh baking and hot borscht, and the coffee is always brewing in the kitchen.

Вона готує смачно і годує шумно.

She cooks deliciously and feeds everyone loudly.

Окілля столу було заповнено людьми: дядьки, тітки, бабусі, дідусі, двоюрідні брати та сестри - всі присутні.

The table was filled with people: uncles, aunts, grandmothers, grandfathers, cousins - everyone was present.

Оксана з радістю подала головне блюдо вечора - борщ, який кипів у великій гарячій каструлі.

Oksana joyfully served the main dish of the evening - borscht, which was boiling in a large hot pot.

Вона рушила кастрюлю з місця.

She started to move the pot.

Лише вона підняла її, як незграбний рух ізнадви вивернув каструлю з рук.

Just as she lifted it, an awkward movement from above knocked the pot out of her hands.

Борщ з хлюпотом вилетів з каструлі прямо на її свіжу вишиванку.

The borscht, with a slosh, flew out of the pot and landed directly on her fresh embroidered shirt.

Миттєва тиша в кімнаті була настільки гучною, що, здавалося, крикнути було б неможливо.

The instant silence in the room was so loud that it seemed impossible to shout.

Оксана всміхається, поглядаючи на свою заплямовану вишиванку.

Oksana smiled, looking at her stained shirt.

Вона піднімає погляд та бачить здивовані обличчя своїх рідних.

She looked up and saw the surprised faces of her loved ones.

Сімейні посиденьки на мить призупинилися.

The family gathering momentarily paused.

"Так,вишиванку можна замінити, а от сім'я - ніколи," сказала Оксана, і її сміх розколов тишу.

"Yes, the shirt can be replaced, but family - never," said Oksana, and her laughter shattered the silence.

Родина почала сміятися.

The family started laughing.

Мати принесла нову вишиванку, а бабця знову розповіла історію про те, як вона колись розлила компот на свою весільну сукню.

Oksana's mother brought a new embroidered shirt, and her grandmother told the story again of how she once spilled fruit punch on her wedding gown.

Так, вечір, який мав бути пам'ятним за новою вишиванкою, став незабутнім через щось набагато важливіше - сміх, що звучав в кухні Оксани над долею розлитого борщу.

So, the evening that was meant to be memorable because of the new embroidered shirt became unforgettable because of something much more important - laughter, which echoed in Oksana's kitchen over the fate of the spilled borscht.

А наступного дня вона заплела до своєї вишиванки красиві червоні нитки – щоб нагадувати о цій історії.

And the next day, she braided beautiful red threads into her shirt to remind herself of this story.