У Львові, на мальовничих вулочках, стояв чарівний кишеньковий кафе "Аромат Львова".

In Lviv, on picturesque streets, stood a charming pocket cafe called "Aroma of Lviv".

Цього теплого дня, сонце сяяло, голубів щебет відлунював по вулиці.

On this warm day, the sun was shining, and the chirping of bluebirds echoed through the street.

Серед місцевих львів'ян та численних туристів, в кафе непомітно ввійшов чоловік, Іван, незрівнянно красивий, але дещо розсіяний.

Among the local Lvivians and numerous tourists, a man named Ivan, incomparably beautiful but somewhat absent-minded, quietly entered the cafe.

Коли він відкрив двері кафе, його серце билося в такт запашному молотому каві, що наповнила кожен кутик приміщення.

When he opened the cafe door, his heart beat in time with the aroma of freshly ground coffee that filled every corner of the room.

Позаду стійки кафе стояла Оксана, крутячи в руках темно-фіолетовий кавун, з виглядом, ніби цілий світ у її долонях.

Behind the cafe counter stood Oksana, twirling a dark purple apron in her hands, looking as if she held the whole world in her palms.

Іван вирішив замовити собі каву.

Ivan decided to order coffee for himself.

Але його розсіяні думки зіграли з ним паскудний жарт.

But his absent-minded thoughts played a cruel joke on him.

Він, не замислюючись, вказав Оксані на меню і сказав: "Буду мати десять з того, будь ласка!"

Without thinking, he pointed to the menu and said to Oksana, "I'll have ten of those, please!"

Він мав на увазі круасан, на який вказував, але Оксана подивилася на нижче розташовану позицію меню – італійську каву.

He meant to order a croissant, but Oksana looked at the lower position on the menu - Italian coffee.

Незабаром Іван з подивом дивився, як Оксана вступає до процесу приготування десяти чашок кави.

Soon Ivan watched in astonishment as Oksana began the process of making ten cups of coffee.

Інші відвідувачі зі сміхом дивились на його здивоване обличчя.

Other cafe visitors laughed as they saw his surprised face.

Від хвилювання в Івана потіли долоні.

Sweat formed on Ivan's palms from nervousness.

Замість того, щоб виправити помилку, він тихо сидів, не відводячи погляду від Оксани і десяти чарівних чашок кави.

Instead of correcting his mistake, he quietly sat there, not taking his eyes off Oksana and the ten magical cups of coffee.

Коли до нього дійшла перша чашка, він м'яко промовив: "Я здається, замовив лише одну каву".

When the first cup reached him, he softly said, "I think I ordered just one coffee."

Спалахуйте усмішки на обличчях відвідувачів кафе став ще яскравішим.

The smiles on the faces of cafe visitors brightened even more.

Оксана, красуючись червоніллям на своєму обличчі, почала без слов забирати дев'ять зайвих чашок кави.

Blushing, Oksana started taking away the nine extra cups of coffee without saying a word.

На завершення, з повагою, Іван сказав: "Може, усі ці кави я замовлю поступово, за цей тиждень?"

Finally, with respect, Ivan said, "Maybe I'll order all these coffees gradually over this week?"

Оксана зі смішком відповіла: "Або ж, ви можете запросити до кафе дев'ять друзів. Будь-який час!"

Oksana replied with a smile, "Or you can invite nine friends to the cafe. Anytime!"

На це Іван тільки сміхнувся.

Ivan could only chuckle at that.

І, звісно, "аромат Львова" ніколи не був більш магічним!

And, of course, the "Aroma of Lviv" was never more magical!