Ніч зоряна вже обволікала давньоминулими спогадами місто Львів.

The starry night enveloped the city of Lviv with memories of the distant past.

У одній з вузьких вуличок, де повітря тримало запах свіжого медового хліба й кориці, було повно людей.

In one of the narrow streets, where the air was filled with the scent of fresh honey bread and cinnamon, there were many people.

В прикрашеному старовинному будинку відбувалось святкування весілля.

A wedding celebration was taking place in a beautifully decorated old building.

Вогники блимали в очах гостей радістю, а в серці будинку вагалася смішна група друзів: Іван, Оксана та Юлія, які визначалися на гопак.

The guests' eyes sparkled with joy, and in the heart of the house, a funny group of friends hesitated: Ivan, Oksana, and Yulia, who were deciding on the hopak dance.

На чолі групи стояв високий, красень Іван з дзвіночками на гуцульських штанах, його очі мерехтіли від натхнення.

At the forefront of the group stood the tall, handsome Ivan with bells on his Hutsul pants, his eyes gleaming with inspiration.

Змагання було гучним і веселим.

The competition was loud and lively.

Танцює Юлія – рухи надто швидкі, наче орел, що стрімко пірнає за своєю здобиччю.

Yulia danced with moves too fast, like an eagle swiftly diving for its prey.

Іван осміхнувся й став до боротьби, його кроки були гучними і сміливими, ніби ведмідь, що крокує лісовими глибинами.

Ivan smiled and joined the battle, his steps loud and bold, like a bear walking through the depths of the forest.

Але найбільше гостям таки запам’яталась Оксана, її танець був наче граційна лань, що пружно скакала між деревами.

But it was Oksana who left the biggest impression on the guests, her dance was like a graceful deer leaping between the trees.

Танці продовжувались аж до півночі – аж ось Іван похитнувся і впав.

The dancing continued until midnight when suddenly Ivan stumbled and fell.

Цей випадок приголомшив друзів, але замість переляку, в очах Оксани і Юлії з’явилося визначення.

This incident shocked his friends, but instead of fear, determination appeared in the eyes of Oksana and Yulia.

Вони кинулись до Івана, допомагаючи його піднятися і поділити момент радості з усіма гостями.

They rushed to Ivan, helping him to stand up and share the moment of joy with all the guests.

"Я виграв!

"I won!"

" - вигукнув Іван, піднімаючись вгору і помахуючи руками в черговій спробі замахнутися власним гопаком.

Ivan exclaimed, rising up and waving his hands in another attempt to perform his own hopak.

"Так, ти виграв," – задихано відповідали дівчата, насолоджуючись миттю радості і сміху.

"Yes, you won," the girls replied, catching their breath and enjoying the moment of happiness and laughter.

На завершення ніч пройшла запам'ятовуючись на все життя.

As the night drew to a close, it became one to be remembered for a lifetime.

Друзі вимостилися від танців, але серце Львова було наповнено їхньою радістю.

The friends were exhausted from dancing, but the heart of Lviv was filled with their joy.

Вони танцювали цілу ніч, смілися, годували один одного смачними стравами, а на завершення ще більше втрачали дух од збагачувальних пригод від Івана.

They danced all night, laughed, fed each other delicious dishes, and, in the end, reveled even more in the enriching adventures brought by Ivan.