Львівське сонце світило радісно, бо сьогодні велика подія: весілля Ольги та Юрія.

The Lviv sun was shining brightly because today was a big event: the wedding of Olga and Yuri.

З весього міста прибули гості до міського замку для святкування.

Guests from all over the city arrived at the city castle to celebrate.

Але раптом у міру того, як весільний гамір набирав темпів, сталося невпорядковане: нібито щось зникло у нареченої.

But suddenly, as the wedding festivities were gaining momentum, something unexpected happened: it seemed that something had disappeared from the bride.

Покинута на паркеті лежала лише одна святкова туфелька.

Only one festive shoe lay abandoned on the dance floor.

А де ж друга?

But where was the other one?

Іван, кум Ольги та Юрія, зразу ж пропонував взяти справу в свої руки.

Ivan, Olga and Yuri's best man, immediately offered to take matters into his own hands.

Вони збрали швидку зборову раду.

They gathered a quick emergency council.

Давай, казали вони, шукати туфельку.

Come on, they said, let's search for the shoe.

Не може ж таке діятись на весіллі!

Such a thing can't happen at a wedding!

Що ж, не було часу на згайбу.

Well, there was no time to waste.

Всі вони рушили до пошуку.

They all set off in search.

Перший знайшов квітку з підв'язки, а в ній запис: "Що знайдеш, те й твоє".

The first one found a flower from a garter, with a note inside: "What you find is yours."

Сміх розлунався, але весільна гра тривала.

Laughter filled the air, but the wedding game continued.

Потім, було знайдено папірець вибитий словом "так".

Then, a piece of paper was found with the word "yes" written on it.

Іван, кум, знову засміявся гучно.

Ivan, the best man, laughed again loudly.

Ось, каже, це вам не середньовічна загадка!

Here, he said, this is not a medieval riddle for you!

А туфелька?

And the shoe?

Ну, думає, треба шукати далі.

Well, he thought, we must keep searching.

У когось була ідея шукати у кухні.

Someone had the idea to search in the kitchen.

Та ні, не там.

But no, it wasn't there.

Всі бігали, сміялись, хтось навіть зловив зайця!

Everyone ran around, laughing, someone even caught a rabbit!

Але не було туфельки.

But the shoe was not found.

Мабуть, сумує вона за своєю парою, думали вони.

Maybe, they thought, it is longing for its pair.

Аж ось, в спальні, на камінні, біля старих фотографій наречених, була знайдена друга втрачена туфелька.

And then, in the bedroom, on the mantelpiece, near the old photographs of the newlyweds, the second lost shoe was found.

Іван, кум, торжествуючи підняв її вгору.

Ivan, the best man, triumphantly lifted it up.

Ось де ти була, моя красуня!

There you are, my beauty, where have you been!

Всі реготали і водночас зітхнули з полегшенням.

Everyone laughed and sighed with relief at the same time.

Свято можна було продовжувати, наречена повернула свою туфельку і весілля пройшло у великому гулянні до пізньої ночі.

The celebration could continue, the bride returned her shoe, and the wedding continued with a grand celebration until late into the night.

Так закінчилась ця версія казки про втрачену весільну туфельку.

This is how this version of the fairytale about the lost wedding shoe ended.

Вона завжди нагадуватиме всім про їх веселу пригоду.

It will always remind everyone of their joyful adventure.