Влаштоване на вершині давнього Львова, у замковому палаці на горі Високий Замок, весілля Анни та Олександра мало бути на несподівану радість.

Set on the top of ancient Lviv, in the castle palace on the High Castle Hill, Anna and Oleksandr's wedding was supposed to be a pleasant surprise.

Старий палац був прикрашений в королівському стилі, з осліплюючими люстрами, великими картиною та рушничками з гербами роду.

The old palace was decorated in a royal style, with dazzling chandeliers, large paintings, and tapestries adorned with family crests.

Проте весілля Анни та Олександра відомо було не за своїми золотими цукерками, білими трояндами чи каліграфованими запрошеннями.

However, Anna and Oleksandr's wedding became known not for its golden candies, white roses, or calligraphed invitations.

Воно відомо тим, що під час бенкету Львів був свідком искнення комічного переполоху, що він давно не бачив.

It became known for the unexpected comedic chaos that unfolded during the banquet, something Lviv hadn't seen in a long time.

Келихи були наповнені.

Glasses were filled.

Анна з Олександром були вже нареченими, їхні руки щільно сплетені на знак об’єднання.

Anna and Oleksandr were already engaged, their hands tightly intertwined as a symbol of unity.

І врешті-решт звучав тост.

And finally, a toast was made.

Вкуснюща відварна капуста в центрі заплющила борщ.

Delicious sauerkraut overshadowed the centerpiece borscht.

Келихи опустились.

Glasses were lowered.

Руки дістались за страву.

Hands reached for the dish.

Анна змішалась, вона відчувала себе професором, що веде лекцію перед аудиторією з тисячі студентів.

Anna became flustered, feeling like a professor giving a lecture to an audience of a thousand students.

Вона взяла борщ, і намагаючись пройти повз Олександра, випадково пролила його на його коліна.

She took the borscht and, trying to pass by Oleksandr, accidentally spilled it on his lap.

Пауза.

Pause.

Сміх почав зростати, як дзвінкий ліс, що відлунює в горах.

Laughter began to grow, like the ringing forest echoing in the mountains.

Музика припинилася.

The music stopped.

Обличчя Олександра мінялося, від здивування до розваги.

Oleksandr's face transformed from surprise to amusement.

Він уперше зустрівся з такою неочікуваністю з часу, коли Анна заявила йому про своє бажання заручитися.

It was the first time he had encountered such unexpectedness since Anna had told him about her desire to get engaged.

"Я здається була настільки прибита," – майже співала Анна, коли вона згадувала подію, сміючись.

"I think I was so devastated," Anna almost sang as she recalled the incident, laughing.

Олександр погодився: "Ціла сцена була душогубською.

Oleksandr agreed, "The whole scene was disastrous.

В мене нічого не було на умі, крім того, що на моєму костюмі борщ".

I couldn't think of anything else but the borscht on my suit."

Так, весілля Анни та Олександра відбулося.

Yes, Anna and Oleksandr's wedding took place.

І воно було незабутньо.

And it was unforgettable.

Переполох, який виник під час весільного бенкету, став відомим у Львові як "Борщова революція".

The commotion that occurred during the wedding banquet became known in Lviv as the "Borscht Revolution."

Ще менші слухи йдуть за вчинком - мабуть, тому що це дійство було так беззастережно смішним.

There are even lesser-known rumors surrounding the incident, perhaps because it was so unabashedly funny.

Це весілля було не таким, яке ми звикли бачити – ідеальним, бездоганним.

This wedding was not the type we are accustomed to seeing – perfect, flawless.

Ні, воно було справжнім, його незашифрована людськість лежала на самому поверхні.

No, it was real, its unencrypted humanity right on the surface.

Вне було прояв веселощів, любові та щедрого сміху.

There were displays of joy, love, and abundant laughter.

Відтоді Олександр ретельно перевіряє свої страви потрапити під десна Анни.

Since then, Oleksandr carefully checks his dishes to avoid them landing on Anna's gums.

Ана ж продовжує своє веселе втручання, викликаючи радісний сміх там, де справи ставали занадто серйозними.

And Anna continues her cheerful interjections, evoking joyful laughter where things become too serious.

І це було навіть краще, ніж все, чого вони коли-небудь могли бажати.

And it was even better than anything they could have ever wished for.