Львів. Старий дерев'яний готель "Шептицьких", в неживих та зачарованих шпалерах якого гуляє дух неповторної історії. У цьому місці, нотами квітки з місцевого лісу і шлюбні дзвоники, дзвеніли у теренах серцю. Імена головних героїв цієї історії - Іван та Оксана.

Lviv. The old wooden hotel "Sheptytsky", within its lifeless and enchanted walls wanders the spirit of a unique history. In this place, with notes of flowers from the local forest and wedding bells ringing, the hearts of the main characters of this story were intertwined. Their names were Ivan and Oksana.

Ранок, зручний та доброзичливий, неспішно прокидається. У "Шептицьких",іде гамір. Іван нервово метається від кімнати до кімнати, промовляючи ім'я своєї майбутньої одруженої. Оксана. Але вона зникла.

The morning, comfortable and friendly, slowly awakens. There is bustle in "Sheptytsky". Ivan nervously rushes from room to room, saying the name of his future bride - Oksana. But she is nowhere to be found.

На весіллі сонячний день був заповнений музикою, сміхом, та людьми, які люблять Оксану та Івана. Олександр, брат Оксани та кращий друг Івана, спробував успокоїти Івана, заявляючи, що Оксана просто десь гуляє.

On the sunny day of the wedding, music, laughter, and people who love Oksana and Ivan filled the air. Alexander, Oksana's brother and Ivan's best friend, tried to calm Ivan down, assuring him that Oksana was just out somewhere.

Пройшла година, потім дві, а Оксана не з'являлась. Іван почав панікувати. Та якось мужньо зібравшися попросив гостей спокійно почекати та вирушив шукати наречену.

An hour passed, then two, and Oksana did not appear. Ivan began to panic. But mustering up courage, he calmly asked the guests to wait and set off to search for the bride.

І от поки він нарешті не знайшов її, сидячи з келихом шампанського, говорячи жартівливої розмови з групою гостей. Вона була одягнена в простій білій блузі та сукні, без весільного вінка та білого вбрання. Оксана розсміялась, коли пояснила своє переодягання: вона хотіла подивитися, як Іван буде діяти, коли не зможе її знайти. Вона хотіла бути просто гостею на своєму весіллі, спостерігаючи за всім здаля.

And just when he finally found her, sitting with a glass of champagne, engaged in a playful conversation with a group of guests. Oksana was dressed in a simple white blouse and dress, without a wedding veil or a white gown. Oksana laughed as she explained her change of clothes: she wanted to see how Ivan would act if he couldn't find her. She wanted to be just a guest at her own wedding, observing everything from afar.

Іван щасливо зітхнув і приєднався до її сміху. Вони стали серед своїх гостей, співаючи пісні, танцюючи, та святкуючи на материнській землі Львова, дивлячись одне на одного з любов'ю і безмежним щастям. Своїм власним способом, вони написали ще одну главу в історії старого готелю "Шептицьких", чарівного Львова та колоритних українських весіль.

Ivan let out a sigh of relief and joined her laughter. They stood among their guests, singing songs, dancing, and celebrating on Lviv's native land, looking at each other with love and infinite happiness. In their own way, they wrote another chapter in the story of the old "Sheptytsky" hotel, the enchanting Lviv, and vibrant Ukrainian weddings.