Від сузір'я яскравих люмінесцентних ліхтарів стелилось м'яке неонове світло, освітлюючи вузенькі вулички старого Львова. Серед цього калейдоскопу кольорів в одному із затишних кав'ярень, з коштовною вишитою обшивкою на вікнах, присіли Андрій і Софія.

From a constellation of bright fluorescent lanterns, soft neon light spread, illuminating the narrow streets of old Lviv. Amidst this kaleidoscope of colors, in one of the cozy coffee shops with precious embroidered curtains on the windows, sat Andriy and Sofia.

Андрій був великим шанувальником національної української культури, а напередодні Дня Незалежності вирішив одягнути свою нову вишиванку. Рушник з яскраво-червоним візерунком замайорів над головою, коли Андрій з хижим поглядом вибив з рук Софії миску з борщем. Рідина виплеснулася з миски і заляпала нову вишиванку Андрія.

Andriy was a great admirer of Ukrainian national culture and, on the eve of Independence Day, decided to wear his new embroidered shirt. The towel with a bright red pattern swayed above his head when Andriy, with an angry look, accidentally knocked the bowl of borscht out of Sofia's hands. The liquid spilled out and stained Andriy's new embroidered shirt.

Софія була збентежена. Вираз обличчя Андрія перетворився з гнівного на розгублений. "Це було випадковістю, Андрій,", - тихенько вимовила вона. Але, на жаль, це не зробило його менш розгублим.

Sofia was upset. Andriy's expression changed from angry to puzzled. "It was an accident, Andriy," she quietly said. But unfortunately, it didn't make him less puzzled.

Години видавалися хвилинами, допоки Софія намагалася відмити пляму. Коли вона зрозуміла, що їй не вдасться це зробити, вона почула дзвінок в двері. Було пізно, тож вона підійшла до дверей з недовірою.

The hours seemed like minutes as Sofia tried to wash out the stain. When she realized she couldn't do it, she heard a knock on the door. It was late, so she approached the door with suspicion.

Вона відкрила двері. Це був Андрій. На ньому була друга вишиванка. Він подивився на неї з усмішкою. "Я просто не зміг злитися на тебе, Софіє," - сказав він.

She opened the door. It was Andriy. He was wearing a second embroidered shirt. He looked at her with a smile. "I just couldn't be mad at you, Sofia," he said.

Вони обіймаються, глядачи на жваві вогні міста, що відбиваються в вікні. Це кінець вечора борщу і вишиванок; вечірка, яку вони обидва запам'ятають як символ своєї дружби.

They embraced, looking at the lively city lights reflected in the window. This was the end of the borscht evening and embroidered shirts; a party they would both remember as a symbol of their friendship.