Він був немов лис, котрий колись втратив свою хвостову китицю.

He was like a fox who had once lost his tail tuft.

Олександр, молодий інженер, що приїхав у Львів на конференцію, сидів у невеличкому кав’ярняному закутку.

Alexander, a young engineer who had come to Lviv for a conference, sat in a small corner of a café.

Він обирав, що йому замовити.

He was deciding what to order.

«Кава з молоком, будь ласка», протягнув він офіціантці, котра виглядала трохи розгублено і непритомно.

"Coffee with milk, please," he said to the waitress, who looked a little confused and absent-minded.

Проте, вона посміхнулася й побігла до бара.

However, she smiled and hurried to the bar.

Олександр тим часом дивився на замок, що пишно простирався перед його вікном.

Meanwhile, Alexander stared at the castle that proudly stretched out in front of his window.

Офіціантка, Анастасія, поставила перед ним каву, сліпо відсіявши важливі деталі замовлення.

The waitress, Anastasia, placed the coffee in front of him, inadvertently overlooking important details of the order.

Сметана в пінку виглядала збентежливо схожою на молоко.

The cream, foaming on top, looked carelessly similar to milk.

«Ось ваша кава, пане…» - вона замислилась на мить, очевидно не пам’ятаючи його імені, але швидко виправилася.

"Here's your coffee, sir..." she hesitated for a moment, clearly not remembering his name, but quickly corrected herself.

Скуштувавши каву, Олександр зразу відчув важкий, вершковий смак.

Upon tasting the coffee, Alexander immediately felt a heavy, cream-like flavor.

Він раптово зрозумів, що місце молока зайняла сметана.

He suddenly realized that cream had taken the place of milk.

Він намагається не викривитися, та не впорався з мимовільним жестом відрази.

He tried not to show his disgust but struggled to control an involuntary gesture of aversion.

Розмовляючи з Анастасією, він намагається забутися в замисленість, але ковток за ковтком здаються все більш надокучливими.

Engaging in conversation with Anastasia, he tried to immerse himself in thought, but each sip seemed more bothersome.

Але тоді він згадав, що у нього таки важка кінцівка дня.

But then he remembered that he had a difficult ending to the day.

Колись він відмовився від вечері з колегами, кажучи що він готуватиме свою презентацію.

He had once declined dinner with colleagues, claiming that he would be preparing his presentation.

Зневаживши свою гордість, він зрозумів, що йому потрібно просто справитись із ситуацією.

Disregarding his pride, he realized that he needed to simply deal with the situation.

Олександр глибоко вдихнув і випив знову.

Alexander took a deep breath and drank again.

Він усміхнувся до Анастасії, сподіваючись, що вона не здогадається про його дрібний секрет.

He smiled at Anastasia, hoping she wouldn't suspect his little secret.

Потім він знову ковтнув, відклав чашку й майже обіцяв собі, що наступного разу вибере щось простіше - можливо, чай.

Then he swallowed again, set the cup aside, and almost promised himself that next time he would choose something simpler - maybe tea.

Нехай й він вибрав невдалий напій, але саме цей несподіваний епізод допоміг Олександру стати більш свідомим і готовим заявити про своє бажання чітко та впевнено.

Although he had chosen an unsuccessful drink, this unexpected episode helped Alexander become more aware and ready to assert his desires clearly and confidently.

Так, він вдав, що йому сподобалося пити каву зі сметаною, але у своєму серці він усвідомив, що важливо вислуховувати себе й займатися самопізнанням, навіть коли справа доходить до кави.

Yes, he pretended to enjoy drinking coffee with cream, but in his heart, he realized that it is important to listen to oneself and engage in self-discovery, even when it comes to coffee.