Київ заворожує своєю старовинною красою разом з агітованим багаттям сучасності.

Kyiv captivates with its ancient beauty along with the agitated fires of modernity.

Так ось, на одній із його заплутаних вуличок, біля кафе "Верховина", стояв Іван.

So, on one of its tangled streets, near the "Verkhovyna" cafe, stood Ivan.

Молодий чоловік, укомплектований гарною постаттю й приємним оскалом, він готувався до важливої зустрічі.

A young man, equipped with a handsome figure and a pleasant smile, he was preparing for an important meeting.

Іван брав глибокий вдих, закриваючи очі й намагаючись згадати той вірш, який він був вивчив на зустріч.

Ivan took a deep breath, closing his eyes and trying to remember the poem he had memorized for the encounter.

У його руках кружляла обкладинка книги Тараса Шевченка, а в думках було похохотівше.

In his hands spun the cover of Taras Shevchenko's book, and his thoughts were laughter-filled.

З-за кута з'явилася її постать: довге руде волосся, картатий плащ, рожеві щоки.

Her figure appeared from around the corner: long red hair, a checkered coat, rosy cheeks.

Вікторія.

Victoria.

Серце Івана зробило ще один більш сильний стукіт, і він вийшов їй назустріч.

Ivan's heart made another stronger beat, and he stepped forward to meet her.

"Вікторія," почав він трохи невпевнено, "я підготував для тебе щось особливе.

"Victoria," he began, a little uncertainly, "I have prepared something special for you."

" Він почав декламувати, погляд вкопаний у її очі.

He began reciting, with his gaze fixed on her eyes.

Але замість глибокого й мелодійного Шевченка, приглушений гамір думок перетворив його вірш на список продуктів: "Олія, молоко, хліб, яйця, і, гм.

But instead of the deep and melodious Shevchenko, the muffled noise of thoughts transformed his poem into a grocery list: "Oil, milk, bread, eggs, um...

картопля.

potatoes."

"Іван розчулився, очі в нього запливли.

Ivan was moved, his eyes welled up.

Але замість того, щоб відвернутися від нього, Вікторія розсміялася.

But instead of turning away from him, Victoria laughed.

Вона його зупинила, доторкнулася до його руки й сказала: "Це було незвичайно, Іване.

She stopped him, touched his hand, and said, "That was unusual, Ivan.

Але це було справжнім та людським.

But it was genuine and human.

Я насправді ціную це.

I truly appreciate it."

"Іван зітхнув з полегшенням, м'яко відповівши: "В такому випадку, ти б хотіла піти зі мною на базар?

Ivan sighed with relief, gently responding, "In that case, would you like to go to the market with me?"

"Щасливі й доволі й покинули кафе разом, Іван доводячи до кінця свій сміливецький вчинок, коли його неловко висловлений вірш обернувся несподіваним, але приємним поворотом.

Happily and contentedly, they left the cafe together, Ivan bringing his bold act to a successful conclusion when his awkwardly expressed poem turned into an unexpected, yet pleasant, turn of events.