Кафе "Львівська Cтукачня" в серці старого міста завжди було повне життя.

Cafe "Lviv Spy Hub" in the heart of the old city was always bustling with life.

Сьогодні тут влаштовували корпоратив компанії, де працювала Оксана.

Today, they were hosting a corporate event for the company where Oksana worked.

Всім відомо, що Новий Рік - це особливий час, а коли ти в Львові, магія часу вирує в кожному окремо взятому камені.

It is well known that New Year is a special time, and when you're in Lviv, the magic of the season flows through every stone.

Але Оксана не могла адекватно оцінити всю цю яскравість.

But Oksana couldn't fully appreciate all of this vibrancy.

Вона була занадто занепокоєна.

She was too preoccupied.

Цього вечора, серед колег та успішних менеджерів, Оксана зненацька називає свого начальника, Дмитра, "дідусем".

That evening, amidst her colleagues and successful managers, Oksana accidentally referred to her boss, Dmitro, as "grandpa".

Пауза, що вже тривала довше, ніж доречно, наповнила приміщення стольких очей, що дивилися на неї.

A pause, which lasted longer than appropriate, filled the room with so many eyes staring at her.

"Вибач", поспішно сказала Оксана.

"Sorry," Oksana quickly said.

Загал насправді швидко розчинився в гамірі почуттів, особливо після того, як Іван, кумедний офісний буфон, зробив своє обов'язкове зауваження.

The tension quickly dissolved into a cacophony of emotions, especially after Ivan, the office jester, made his obligatory comment.

Але Оксана бачила, що її поступка продовжує турбувати Дмитра.

But Oksana could sense that her actions were still troubling Dmitro.

Вона давала собі раду, що її великий керівник є досить розумним і зрілим, щоб зрозуміти, що це була просто помилка.

She comforted herself that her senior leader was smart and mature enough to understand that it was just a mistake.

Але часто самі собі радник не найкращий.

But often, self-reassurance is not the best advisor.

На наступний день в офісі Оксана бачила, що безглуздий недоразуміння почало призводити до деяких незручностей.

The next day at the office, Oksana noticed that the silly misunderstanding was starting to cause some inconvenience.

Дмитро особисто ввів нею в офіс, де Івана і шістьох інших колег оточив суворий мороз.

Dmitro personally led her into a freezing office where Ivan and six other colleagues surrounded them.

"Є така справа," почав він, "я думаю, ми не повинні будувати стіни навколо наших помилок, а натомість намагатися вирішити їх.

"There is a matter," he began, "I believe we shouldn't build walls around our mistakes, but instead try to resolve them."

"Оксана була шокована, але визнала свою помилку.

Oksana was shocked but acknowledged her mistake.

Вона іскреньо вибачилася перед Дмитром і взяла на себе відповідальність за свою помилку, усвідомлюючи, що це було необхідно.

She sincerely apologized to Dmitro and took responsibility for her error, realizing it was necessary.

Як на її диво, Дмитро погодився, визнав, що він також був винен у цьому конфлікті, бо він, можливо, був занадто вимогливий до своїх підлеглих.

To her surprise, Dmitro agreed, acknowledging that he had also been at fault in this conflict, as he may have been too demanding of his subordinates.

В результаті обоє з них вирішили залишити цю справу в минулому та зосередитися на майбутню роботу.

As a result, they both decided to leave this issue in the past and focus on future work.

Вони зрозуміли, що ця ситуація вчить їх важливому уроку: незалежно від того, які помилки ми робимо, важливо вирішувати їх, а не замітати їх під килим.

They understood that this situation taught them an important lesson: no matter what mistakes we make, it's important to address them rather than sweep them under the rug.