Львів.

Lviv.

Щасливі вулиці, музика емоцій і аромат кави в повітрі пропонують солодкий прихист для кожного, хто ступить на його кам'яну бруківку.

Happy streets, music of emotions, and the aroma of coffee in the air offer a sweet refuge for anyone who steps on its cobblestones.

Перехрестя пам'яток, кафе і парків було місцем для зустрічі трьох старих друзів - Івана, Оксани та Андрія.

The intersection of landmarks, cafes, and parks was the meeting place for three old friends - Ivan, Oksana, and Andriy.

Того дня, їхні ноги вели їх до "ВегаМанії" - культового вегетаріанського закладу центру Львова.

That day, their feet led them to "VegaMania" - the iconic vegetarian establishment in the center of Lviv.

Іван завжди був любителем м'яса.

Ivan has always been a meat lover.

Велике різновидність страв європейської кухні його зваблювала своєю спокусливістю.

The great variety of European cuisine dishes seduced him with their allure.

Але того дня прийшла черга меню "ВегаМанії".

But that day, it was time for the "VegaMania" menu.

Він переглянув меню.

He glanced at the menu.

Саме в той момент, його очі помітили страву меню "Тофу в азіатському стилі".

Just at that moment, his eyes noticed a dish on the menu called "Tofu in Asian style".

Іван навіть не помітив, що це був вегетаріанський варіант, а не його звичне м'ясо.

Ivan didn't even realize it was a vegetarian option, not his usual meat.

Його обід прибули.

His lunch arrived.

Його звичне м'ясо було замінено туфу.

His usual meat had been replaced with tofu.

Іван урвав кусень і варто було першої смакової реєстрації, він розумів свою помилку.

Ivan took a bite, and with the first taste, he understood his mistake.

М'ясо відсутнє.

The meat was absent.

Всеодно, він обрав ганебну мовчанку замість викриття своєї помилки.

Nevertheless, he chose to remain silent rather than admit his error.

Іван витрачає час, що смак Тофу мабуть був найкращим, що він коли-небудь куштував, не згадуючи м'яса.

Ivan spends some time savoring the tofu, realizing it might be the best thing he had ever tasted, without even missing the meat.

Але Андрій та Оксана знали Івана занадто добре.

But Andriy and Oksana knew Ivan too well.

Вони здогадувалися про його дилему.

They suspected his dilemma.

Але вони вирішили грати з ним.

However, they decided to play along with him.

"Іване, тримай міцніше свою вилку, бо я збираюся викрасти в тебе тофу!

"Ivan, hold your fork tightly because I'm going to steal your tofu!"

" - жартувала Оксана.

joked Oksana.

Вони двоє сміялися, дивлячись, як Іван нервово кладе клаптик тофу в рот і робить вид, що насолоджується.

The two of them laughed, watching Ivan nervously put a piece of tofu in his mouth and pretend to enjoy it.

Зовні це був персональний маленький жарт, а в середині, Іван відчував релаксацію.

On the outside, it was a personal little joke, but inside, Ivan felt a sense of relaxation.

Його друзі знали його та шанували його.

His friends knew him and respected him.

Того днявийшло не про вибір вегетаріанського страви, але про те, як теплі спогади створюються навколо столу з друзями.

That day wasn't about choosing a vegetarian dish; it was about how warm memories are created around a table with friends.

Вони продовжили милуватися атмосферою Львова, приголомшливими старовинними будинками та хорошою їжею - навіть якщо вона була вегетаріанською.

They continued to enjoy the atmosphere of Lviv, the stunning historic buildings, and the good food - even if it was vegetarian.

І хоча Іван майже впевнений, що не стане вегетаріанцем, він також зрозумів, що новий смак може бути зовсім не таким вже й поганим.

And though Ivan is almost certain he won't become a vegetarian, he also realizes that a new taste may not be as bad as he initially thought.