Сонце вже майже занурювалося в гори, коли весільний кортеж поїхав у Львов.

The sun was already sinking behind the mountains as the wedding procession made its way to Lviv.

Зісвітки й до пізньої ночі гомонитьмо до міста Лева веселі голоси та музика, адже це було весілля Оксани та Андрія.

From dawn until late into the night, merry voices and music resounded towards the city of Lviv, for it was the wedding of Oksana and Andriy.

Оксана, наречена, якій всього двадцять п'ять років, була мрією любого чоловіка.

Oksana, the bride, only twenty-five years old, was the dream of any man.

Вона мала карі очі, які здавалися глибокими як океан, і волосся кольору палахкотіння свічок.

She had brown eyes that seemed as deep as the ocean, and hair the color of flickering candlelight.

По праву вона була найкрасивішою дівчиною в Львові того дня.

Rightfully, she was the most beautiful girl in Lviv that day.

Андрій, наречений, був набагато старший за Оксану.

Andriy, the groom, was much older than Oksana.

Йому було тридцять три роки, і він був воротарем львівської команди.

He was thirty-three years old and a goalkeeper for the Lviv team.

Батько Оксани обіцяв дочці велике весілля.

Oksana's father promised her a grand wedding.

І ось нарешті настав цей момент.

And finally, the moment had arrived.

У великому залі з красивими люстрами та величними колонами відбувалося весілля.

The wedding took place in a grand hall with beautiful chandeliers and majestic columns.

Гостей було безліч.

There were numerous guests.

Відбувалося все це в старій частині Львова, у великому приміщенні з витонченістю доби ренесансу.

It all happened in the old part of Lviv, in a grand building with the elegance of the Renaissance era.

Але подружнє життя не обмежується лише веселощами.

But marital life is not just about festivities.

Це була ніч, котру починало в октаві випробувань.

It was a night that began with tests of strength.

Sтарий звичай Львова вимагав, щоб наречений підняв наречену на своїх плечах під час танцю «Гопак», для того, щоб продемонструвати свою силу.

An old Lviv tradition demanded that the groom lift the bride on his shoulders during the "Hopak" dance to demonstrate his strength.

Коли гопак почався, Андрій зібрал усю свою силу.

When the Hopak began, Andriy gathered all his strength.

Також він зробив це із любов'ю до Оксани.

He did it with love for Oksana too.

Він взяв Оксану на руки, піднявши її високо над головами гостей.

He lifted Oksana, raising her high above the heads of the guests.

Вона легка як пір'я.

She was light as a feather.

Всі захоплено кричали і плескали в долоні.

Everyone cheered and clapped enthusiastically.

Але тут Андрію стало недобре, він почав втрачати рівновагу.

But then Andriy began to feel unwell, losing his balance.

Цей момент змусив усіх затамувати подих.

This moment made everyone hold their breath.

Усе належало від гідності Андрія, він мав продемонструвати свою силу та витривалість, випробування не тільки для того, щоб втішити гостей, глумливу долю, але і для визнання самого себе.

It was all about Andriy's dignity; he had to demonstrate his strength and endurance, not just to amuse the guests, a mocking fate, but also for his own recognition.

З усією своєю волею і силою, він зосередився.

With all his willpower and strength, he focused.

Він знову збив рівновагу, не давши собі впасти, при цьому ще тримаючи Оксану.

Again, he regained his balance, not letting himself fall while still holding Oksana.

Люди, що оточували їх, віддихнули з полегшенням.

The people surrounding them breathed a sigh of relief.

Вони підхопили весільний гопак, а весілля продовжувалося.

They picked up the wedding Hopak, and the celebration continued.

Цей момент був символом їхнього майбутнього життя.

This moment was a symbol of their future life.

Воно, безумовно, буде сповнене випробувань та труднощів, але разом вони будуть сильніше.

It would undoubtedly be filled with trials and difficulties, but together they would be stronger.

Бавлячись разом, піддавшись веселощам, підтримуючи одне одного, вони продовжуватимуть танцювати у ритмі життя, зберігаючи тепло любові та взаєморозуміння.

Having fun together, surrendering to merriment, supporting one another, they would continue to dance to the rhythm of life, preserving the warmth of love and understanding.