Парки Львова завжди були повні загадкової краси.

The parks of Lviv have always been full of mysterious beauty.

Таємничі алеї, оповиті густими деревами, столітні скульптури і місцеві музиканти, які ніжно грали на скрипках, створювали атмосферу, яка приваблювала людей з усіх куточків світу.

The secret alleys, surrounded by thick trees, centuries-old sculptures, and local musicians delicately playing violins, created an atmosphere that attracted people from all corners of the world.

Саме тут, у серці Галичини, жила дівчина на ім'я Катерина.

It was here, in the heart of Galicia, that a girl named Katerina lived.

Катерина була бібліотекаркою.

Katerina was a librarian.

Вона любила слова, букви, речення, які кактуси люблять сонце.

She loved words, letters, sentences, like cacti love the sun.

Як працівниця бібліотеки, вона знала важливість кожного слова і змогу, яку воно несе.

As a library worker, she knew the importance of every word and the power it carried.

Для неї слова були магічними ключами, які відкривають нові світи.

For her, words were magical keys that opened new worlds.

В один звичайний осінній день Катерина зустріла кращого друга дитинства - Андрія.

One ordinary autumn day, Katerina met her childhood best friend - Andriy.

Утіху в його очах та широку посмішку Катерина могла впізнати зсеред тисяч інших.

In his eyes full of joy and wide smile, Katerina could recognize him among thousands.

Він приїхав у Львів презентувати свою нову книгу.

He came to Lviv to present his new book.

Андрій був письменником.

Andriy was a writer.

“Катя, сьогодні вечором у мене презентація,” сказав він, зашепотівши.

"Katya, I have a presentation tonight," he whispered.

“Чудово, Андрію!

"Great, Andriy!

Я обов’язково прийду!

I will definitely come!"

” відповіла вона, дивлячись на зітханням, яке він задихався.

she replied, looking at the sigh he exhaled.

Ввечері в загальній тиші міста розпочалась презентація, і Катерина була однією з відвідувачів.

In the evening, in the quiet of the city, the presentation began, and Katerina was among the visitors.

Вона нервувала, адже хотіла вразити Андрія.

She was nervous, as she wanted to impress Andriy.

У той момент вона згадала, що колись, ще коли вони йшли в молодший клас, вони обидва любили скоромовки.

At that moment, she remembered that once, when they were in elementary school, they both loved tongue twisters.

“Так, я прочитаю Андрієві скоромовку!

"Yes, I will read Andriy a tongue twister!"

”, - подумала Катерина.

thought Katerina.

Коли настав час, вона піднесла чашку теплого ароматного кави до губ, в іншій руці тримаючи стару замотану записку зі скоромовкою.

When the time came, she brought a cup of warm aromatic coffee to her lips, holding an old, wrapped note with the tongue twister in the other hand.

Вона глибоко вдихнула, а потім почала читати.

She took a deep breath and started reading.

Але щось пішло не так.

But something went wrong.

Вона заплуталась у словах, а її обличчя стало червоним як калина.

She got tangled in the words, and her face turned as red as a cranberry.

Єпопея скоромовки закінчилась масовим сміхом, але дівчина не почувала його.

The tongue twister debacle ended in a chorus of laughter, but the girl didn't hear it.

Вона почувала лише серце, яке голосно стукотіло в грудях.

She only felt her heart beating loudly in her chest.

Андрій спостерігав за нею з дивовижним виразом обличчя, і тоді він здійнявся, підійшов до неї і обняв.

Andriy watched her with a marveled expression on his face, then he stood up, approached her, and hugged her.

“Ти все ще найкраща в світі,” ніжно прошепотів він.

"You are still the best in the world," he whispered gently.

Пройшов час, але ця історія всякого разу нагадувала Катерині про важливість бути собою, навіть якщо це означає заплутатись у словах.

Time passed, but this story always reminded Katerina of the importance of being herself, even if it meant getting tangled in words.