Свіжий день досі огортав старі кам’яні вулиці Львова.

The fresh day still enveloped the old cobblestone streets of Lviv.

В центрі міста, у кафе "Українська пісня", серед запаху кави та шоколаду, сиділи друзі - Оксана, Дмитро та Юлія.

In the city center, at the "Ukrainian Song" café, amidst the scent of coffee and chocolate, friends - Oksana, Dmytro, and Yulia, were sitting.

Вони були в місті вперше.

They were in the city for the first time.

З кожного слова, яке вони пробували сказати українською мовою, сильно чутний був російський акцент, який змушував їх часто плутати слова.

With every word they tried to say in Ukrainian, a strong Russian accent was clearly audible, often causing them to mix up words.

Оксана, блискуча та енергійна, презентувала своє сфоткане "біло з бубликами" кельнеру, намагаючись замовити біле вино з булками.

Oksana, brilliant and energetic, proudly presented her photo of "white with bagels" to the waiter, trying to order white wine with bagels.

Це спричинило збентеження у її друзів, а місцеві якраз почали яскраво сміятися.

This caused confusion among her friends, and the locals immediately started laughing brightly.

Тим часом Дмитро, спокійний та збалансований, мирно удавав розгубленого туриста, намагаючись викликати таксі, а вимовляючи слово "такса".

Meanwhile, Dmytro, calm and balanced, pretended to be a confused tourist, trying to call a taxi but saying "taxa" instead.

А Юлія, гучна та жива, поки що обмежувалася спостереженнями, але розговор про "великі горіхи" замість "великі гори" спровокував нестримний сміх у всьому кафе.

And Yulia, loud and lively, was mostly observing for now, but a conversation about "big nuts" instead of "big mountains" sparked uncontrollable laughter throughout the café.

Так, шляхетний Львів перетворився на справжнє поле жартів та гумору.

Yes, the noble Lviv had turned into a real field of jokes and humor.

Навіть власники кафе, що були досить стримані, не могли стримати свого сміху, спостерігаючи за казусами своїх незвичайних гостей.

Even the café owners, who were rather reserved, couldn't hold back their laughter while watching the mishaps of their unusual guests.

Але, як казалось, ті веселощі зміцнювали спілкування.

But, as it seemed, those jokes strengthened their bond.

Юлія подолала свою незграбність і прокоментувала "Голосно тут, як на собаках", замість "ярмарках", що викликало нову хвилю сміху.

Yulia overcame her awkwardness and commented, "It's loud here, like at the dogs," instead of "fairs," which prompted a new wave of laughter.

Спілкування продовжувалося, акценти вони коригували, слова – вивчали.

The conversation continued, they adjusted their accents, learned new words.

З часом сміх став менш загальним, але більш теплим.

Over time, the laughter became less general but more warm.

Кафе "Українська пісня" заповнилося спогадами про той веселий день, коли троє несподіваних гостей оживили простір своїми яскравими спробами говорити українською.

The "Ukrainian Song" café was filled with memories of that joyful day when three unexpected guests enlivened the space with their colorful attempts to speak Ukrainian.

Нарешті, перед від'їздом, вони змогли виразити свою подяку з усмішками на обличчях та словами, але вже без помилок.

Finally, before leaving, they were able to express their gratitude with smiles on their faces and words, but this time without mistakes.

Чарівний Львів та його мешканці подарували їм незабутній досвід і теплі спогади.

Enchanting Lviv and its residents gave them an unforgettable experience and warm memories.

Бо попри всі помилки і смішні моменти, ідея освоїти нову мову дала їм бажання повернутися знову.

Despite all the mistakes and funny moments, the idea of mastering a new language gave them the desire to return again.