Сонце випливало із-за гори на Ринку Львова.

The sun emerged from behind the mountain at the Lviv Market.

Всюди квітували живі троянди.

Live roses bloomed everywhere.

Оксана, наречена, глянула на свій черевик, та байдуже хитнула головою.

Oksana, the bride-to-be, glanced at her shoe and carelessly shook her head.

Один поки що тут.

Only one missing here.

Тут вона побачила Юлію, сестру й подругу, яка підбігла до неї з ніжним посмішкою.

There she saw Yulia, her sister and friend, who ran up to her with a gentle smile.

"Ти пройшла пробу вдягання на відмінно.

"You passed the fitting test excellently."

" Юля аплодувала, ручки розвела в сторони.

Yulia applauded, spreading her arms.

"Ти виглядаєш як принцеса.

"You look like a princess."

""Дякую, Юля.

"Thank you, Yulia."

" Оксана посміхнулася, схопила Юлію за руку.

Oksana smiled, took Yulia's hand.

Вона притулила голову на її плече, відчувши рідний теплоті і закривала очі.

She nestled her head on her shoulder, feeling the familiar warmth and closed her eyes.

Вони стояли там, надіючись на щасливе майбутнє, не думаючи про жарт, який їх чекає.

They stood there, hoping for a happy future, not thinking about the joke awaiting them.

Як весільний дзвін тихенько бринів, Дмитро, кращий друг Оксани, сидів у глибині костелу дивився на свою долю.

As the wedding bell softly chimed, Dmytro, Oksana's best friend, sat deep in the church, contemplating his fate.

З того часу, як вони зустрілися в дитинстві, він знає Оксану.

Since they had met in childhood, he knew Oksana.

Любов його життя.

The love of his life.

І вони обоє добре знали, що плануються весілля, що замислювалося.

And they both knew well that a planned wedding was in the works.

Однак, коли росили підготовлені вишукані страви і кілька чашек гарячої кави, щось відбулося.

However, when the prepared exquisite dishes were served and a few cups of hot coffee, something happened.

Коли Дмитро вперше побачив, що нареченій залишилось тільки один черевик, він знав - це його винуватці.

When Dmytro first noticed that the bride was left with only one shoe, he knew - it was his doing.

Дмитро скористався цим шансом.

Dmytro seized this opportunity.

Втік до кімнати нареченої, і забрав черевик.

He sneaked into the bride's room and took the shoe.

Це була його можливість віддати викуп і визнати своє кохання до Оксани.

It was his chance to pay the ransom and confess his love for Oksana.

Коли доза розваги була на межі, куми вкрали черевик Оксани.

Just when the amusement was reaching its peak, the bridesmaids stole Oksana's shoe.

Відтоді весілля стало цікавою розвагою.

From then on, the wedding became an entertaining affair.

Було багато сміху, плачу, але в кінці вони отримали викуп, а ласки знову лунали крізь церкву.

There was plenty of laughter, tears, but in the end, they received the ransom, and endearments were heard again through the church.

Оксана і Дмитро взялися за руки під розкішним можливостями катедри.

Oksana and Dmytro held hands under the grand arches of the cathedral.

Дзвони звучали, освітлюючи їх шлях ущасливлене майбутнє.

Bells rang, illuminating their path to a blissful future.

Ось що вони знову переживали, а все, що відбулося, залишилися як чудові спогади.

That's what they once again experienced, and everything that happened remained as wonderful memories.

Дороги нареченої взяли, але в кінці чекало щасливе levenня.

The bride's roads diverged, but at the end, a happy reunion awaited.

Саме тоді вони зрозуміли, що життя - це гра, і вони мають грати, щоб виграти.

It was then that they realized life is a game, and they must play to win.