Завіса вокремого світу відкрилася, і виразно запала в очі номениклатура героїв насередині.

The curtain of a separate world parted, and the hierarchy of heroes inside became distinctly visible.

Сонце високо в небі щедро озарювало старовинні вулиці Львова й поширювало веселий настрій.

The sun high in the sky generously illuminated the ancient streets of Lviv and spread a cheerful mood.

За почесне місце посеред комунального містечка боролася весільна колона з розкошним автомобілем на чолі.

A wedding procession with a luxurious car at the front was vying for a place of honor in the communal town.

В цій машині знаходилися Андрій та Оксана, новостворена пара, що взяла курс на нове життя разом.

In this car were Andrii and Oksana, a newly created couple embarking on a new life together.

На братерях навколо Ратуші було не тільки декоративне миловаріння, але й розраховувати занурені в справу люди, вкладаючи в цю гаму можливостей свої надії, навіки відображені на їхніх радісних обличчях.

On the brothers surrounding the Town Hall there wasn't just decorative milling about, but also people deeply involved in the matter, investing their hopes in this symphony of possibilities forever reflected in their joyful faces.

Оксана дивилася на Андрія як на того, хто от-от поведе її на танець.

Oksana looked at Andrii as if he was about to lead her in a dance.

Андрій же нервово шукає свого дружку весілля, який повинен був дати йому знак на початок першого танцю.

Andrii nervously looked for his wedding partner, who was supposed to signal to him the start of the first dance.

І ось нарешті, шелест вбрань, піднявся тихий шепіт, потім гучне рухливе тишу, погашене лише далеким звуком трійці, що пролунав серед міста.

And finally, the rustle of garments began, followed by a quiet whisper, then a loud, bustling silence, pierced only by the distant sound of bells echoing through the city.

Виблиск багаття цього великого залу був як вітання гістьовою картою, кидкою в очі.

The glint of the fire in this grand hall was like a greeting card thrown provocatively.

Андрій простягнув руку до Оксани, її очі замовкли, але саме в цю мить вони промовляли тисячу слів.

Andrii reached out his hand to Oksana, her eyes silent, but in that moment, they spoke a thousand words.

Так почався танець.

And so the dance began.

Довколишній світ стиснувся до розміру паркету, а музика підсилювала атмосферу.

The surrounding world shrank to the size of the dance floor, while the music intensified the atmosphere.

Андрій та Оксана обійнялися, забули про все на світі, але в одну невпевнену мить Андрій випадково наступив Оксані на ногу.

Andrii and Oksana embraced, forgetting everything else, but in one uncertain moment, Andrii accidentally stepped on Oksana's foot.

Все навколо затихло, і на мить розлуналося тихе "ай!

Everything fell silent, and for a moment there was a soft "ouch!"

" За ним відразу ж лунував врятований сміх.

followed immediately by relieved laughter.

Наречена подивилася на нареченого, їхні очі зустрілися, і вони розсміялися разом, забувши про все навколо.

The bride looked at the groom, their eyes met, and they laughed together, forgetting everything around them.

Світ знову "звужився" до розмірів цього залу і паркету під ними.

The world once again "narrowed" to the size of the hall and the dance floor beneath them.

Нарешті, бабця з галереї приголомшено вигукнула: "Вибач, але це ж перший раз, коли я бачу таке на весіллі!

Finally, an elderly woman from the gallery exclaimed in amazement, "Excuse me, but this is the first time I've seen this at a wedding!"

" Усі розсміялися і аплодували, а Андрій та Оксана продовжували свій танець, вже з цілковитим розслабленням.

Everyone laughed and applauded, while Andrii and Oksana continued their dance, now with complete relaxation.

Це було дивне, але приємне розв'язання для пари.

It was a strange but pleasant resolution for the couple.

Вони якось знайшли себе одне в одного, у цьому незначному і комічному інциденті.

Somehow they found each other in this insignificant and comical incident.

Те, що почалося з пригод, здавалося, що закінчилося гарним початком.

What started as an adventure seemed to have ended with a good beginning.

У кінці кінців, розставання в країні весіль завжди було слизьким і болісним, а їхнє місце зараз вже було зайнято іншими парочками, готовими впустити в себе мелодію весільного танцю.

In the end, parting ways in the land of weddings had always been slippery and painful, and their places were already filled by other couples ready to embrace the melody of the wedding dance.

Але продовжуючи святкувати, загадкові очі Оксани ніколи не забували ні одну деталь цієї особливої ночі.

Yet as they continued to celebrate, the mysterious eyes of Oksana never forgot a single detail of this special night.