Вітер шепотів колискові пісні старим каштанам на вулиці Шевченка в Львові, тихим вечором на порівнянні.

The wind whispered lullabies to the old chestnut trees on Shevchenko Street in Lviv, on a quiet evening at dusk.

Катерина дивилася зразково сервірованому столу в своєму старенькому будинку, повному пахощів борщу та квітучої родинної любові.

Kateryna gazed at the neatly set table in her old house, filled with the aroma of borscht and blooming family love.

За хвилини мав прибути Олександр, її довголітній товариш, з яким вони святкували багато їхніх днів народження.

In a few minutes, Oleksandr was due to arrive, her longtime companion with whom they had celebrated many of their birthdays.

Цього року був Олександр на черзі.

This year was Oleksandr's turn.

Він любив борщ, а Катерина зуміла приготувати його особливо смачно.

He loved borscht, and Kateryna knew how to cook it especially deliciously.

Олександр прибув і привітав Катерину зі своїм усміхненим обличчям.

Oleksandr arrived and greeted Kateryna with a smile on his face.

Вони засміялися, привіталися та сіли за обідній стіл.

They laughed, exchanged greetings, and sat down at the dining table.

Горщик з борщем був великий, занадто великий, навіть для такого любителя борщу як Олександр.

The pot of borscht was large, too large, even for such a borscht lover as Oleksandr.

Катерина розлила борщ по місцині, ще й з чимраз додавала у миску Олександру.

Kateryna poured borscht into the bowls, adding more and more to Oleksandr’s plate.

Розмови про минулі пригоди, подорожі та мрії про майбутнє відволікали Олександр від усвідомлення того, скільки борщу він їсть.

Conversations about past adventures, travels, and dreams for the future distracted Oleksandr from realizing how much borscht he was eating.

Та й вже коли наблизився десерт, Олександр почув цей надлишок борщу у своєму животі.

And by the time dessert approached, Oleksandr felt the excess of borscht in his stomach.

Мить страху та смішної незручності пройшла, коли він подивився на усміхнене обличчя Катерини.

A moment of fear and funny awkwardness passed when he looked at Kateryna's smiling face.

Він зрозумів, що це не лише борщ, це була ЛЮБОВ, що проявляла себе через кожну ложку смакоти.

He understood that it was not just borscht, it was LOVE manifesting itself through every spoonful of flavor.

Вони засміялись разом, щиро та голосно.

They laughed together, sincerely and loudly.

Відчули тепло справді особливого Дня народження, який навіть несподіваний надлишок борщу не зміг зіпсувати.

They truly felt the warmth of a special birthday, which not even an unexpected overdose of borscht could spoil.

Вони відсвяткували прекрасний день, наповнений сміхом, борщем та дорогоцінними спогадами.

They celebrated a wonderful day, filled with laughter, borscht, and precious memories.

Звичайна вечеря перетворилася на незабутнє святкування, яке об'єднало двох приятелів ще сильніше, вдвічі більшим за розміри горщика з борщем.

A simple dinner turned into an unforgettable celebration that bonded two friends even stronger, twice as big as the pot of borscht.

Ось так, просто але глибоко відзначили вони один довгий день народження Олександра в столиці Галичини, Львові, місті, що завжди пахнуло кавою, шоколадом та тепер ще й домашнім борщем.

That's how, simply but deeply, they marked Oleksandr's long birthday in the capital of Galicia, Lviv, a city that always smelled of coffee, chocolate, and now also homemade borscht.