Повітря в залі було насичене теплом людей і запахом святкових страв.

The air in the hall was saturated with the warmth of people and the smell of festive dishes.

Львівський ресторан "Князь Лев" був переповнений гостями - від далеких родичів до давніх друзів.

The Lviv restaurant "Prince Lion" was overflowing with guests - from distant relatives to old friends.

Вони зібралися, щоб відсвяткувати весілля Андрія та Оксани, своїх знайомих, своїх друзів, своїх родичів.

They gathered to celebrate the wedding of Andriy and Oksana, their acquaintances, their friends, their relatives.

Андрій, новоспечений наречений, прожив у Львові весь свій життєвий шлях.

Andriy, the newlywed groom, had lived his entire life in Lviv.

Його характер був таким же міцним і непорушним як кам'яні вуллиці старого міста, а його серце було гарячим і великодушним, мов вогнище в старовинній камінній пічі.

His character was as strong and unyielding as the stone streets of the old city, and his heart was warm and generous, like a fire in an ancient stone fireplace.

Оксана, затінка Андрія і вже офіційно його дружина, була вродженою красунею.

Oksana, Andriy's shadow and now officially his wife, was a born beauty.

Вона була доцільною та відповідальною людиною, з якою люди з легкістю заводили дружбу.

She was a practical and responsible person, with whom people easily made friends.

Її очі мали таку глибину, що навіть найспритніший плавець би втопився в них.

Her eyes had such depth that even the most skilled swimmer would drown in them.

Микола, найкращий друг Андрія, був чоловіком великого серця.

Mykola, Andriy's best friend, was a man with a big heart.

Хоча він і був жартівником, але ніхто не міг заперечити проти його беззаперечної вірності та щирості.

Although he was a joker, no one could deny his unwavering loyalty and sincerity.

З такою купою людей, яркими емоціями та нескінченними стравами вибухового українського весілля, Микола вирішив вести поважну бесіду.

With such a crowd of people, vibrant emotions, and endless dishes of explosive Ukrainian wedding, Mykola decided to have a serious conversation.

"Ну, Андрію, тепер ти вже офіційно одружений, але цього не варто боятися!

"Well, Andriy, you are officially married now, but there is no need to be afraid of it!"

", - спробував почати він.

he tried to begin.

Усі троє сміялися від щирого серця, навіть під час початку серйозної розмови.

All three laughed from the heart, even during the start of a serious conversation.

Люди вокруг запримітили їх щирість та позитивність, заряджаючись від них добрим настроєм.

People around noticed their sincerity and positivity, being uplifted by their good mood.

Та розмова мали постійно перериватися: чи то хтось приносив нову страву, чи то винахідливий ведучий намагався викликати молоденьких до танцю, або ж друзі намагалися привернути їхню увагу якимось жартом.

But the conversation had to be constantly interrupted: either someone brought a new dish, or the inventive host tried to get the young ones to dance, or friends tried to capture their attention with some joke.

Конфлікт трапези зде ескалював разом із їхнім бажанням зайнятися серйозною розмовою.

The conflict of the feast escalated along with their desire to engage in a serious conversation.

Водночас, серед веселощів та гамоту, вони намагались зрозуміти, що по-справжньому важливо.

At the same time, amid the revelry and noise, they tried to understand what was truly important.

Для них, цей момент був наче прохідний двір, де головне було знайти комфорт серед хаосу.

For them, this moment was like a courtyard where the main thing was to find comfort amidst the chaos.

"Знаєш, Андрію," - сказав Микола протягом розмови, - "життя не завжди про те, як вижити в штормі, але як танцювати під час дощу.

"You know, Andriy," - said Mykola during the conversation, "life is not always about surviving the storm, but about dancing in the rain."

" З цією зауважливою фразою, він підняв свій бокал вишневого лікеру і запропонував тост за новостворену пару.

With this thoughtful phrase, he raised his glass of cherry liqueur and proposed a toast to the newlywed couple.

На мить, в салоні встановилась тиша.

For a moment, silence fell in the hall.

Всі очікували, коли він скаже наступне слово.

Everyone waited for his next words.

"Бажаємо вам танцювати в дощі, навіть якщо життя штовхає вас в шторм," – він підняв бокал.

"We wish you to dance in the rain, even if life pushes you into a storm," he raised his glass.

"За нас!

"For us!"

" – сказав Андрій, піднявши свій бокал.

- said Andriy, raising his glass.

Всі в залі відкликалися з яскравими посмішками та піднятими бокалами.

Everyone in the hall responded with bright smiles and raised glasses.

Ігор, головний кухар ресторану, цією митью приніс головну страву, а солодкі ноти весільного маршу взяли гору над гуркотом голосів.

Igor, the head chef of the restaurant, brought out the main dish at that moment, and the sweet notes of the wedding march prevailed over the din of voices.

Микола та його друзі піднялись зі столу, щоб привітати молодят.

Mykola and his friends rose from the table to congratulate the newlyweds.

Після того, як гості почали залишати вечірку, тільки троє з них лишалися серед перевернутого світу пляшок та порожніх тарілок.

After the guests began to leave the party, only three of them remained amid the overturned bottles and empty plates in the upside-down world.

Але жодному з них це не заважало.

But none of them minded.

Вони бачили одне в іншому - згуртованість, силу і спокій.

They saw in each other - unity, strength, and peace.

І вони знали, що незважаючи на свій буремний початок, вони почали нову главу не тільки в своєму власному житті, а й в житті своїх друзів.

And they knew that despite their tumultuous beginning, they were starting a new chapter not only in their own lives but in the lives of their friends.

Це було єдине, що вони могли по-справжньому запросити - життєвий танець під час дощу, який вони ніколи не забудуть.

This was the only thing they could truly invite - a life dance in the rain, which they would never forget.

І незважаючи на всі складнощі цього світу, вони знали, що зможуть протистояти будь-якій бурі, та дощ любові та щастя завжди буде танцювати в їх серцях.

And despite all the hardships of this world, they knew that they could withstand any storm, and the rain of love and happiness would always dance in their hearts.