Свято було в самому розпалі.

The holiday was in full swing.

Іван та Оксана, дружини із Львова, вперше приїхали в глиб України.

Ivan and Oksana, a couple from Lviv, had come to the depths of Ukraine for the first time.

Закохані до безтями, вони вирішили відвідати справжнє українське свято в маленькому селі шляхом крізь лабіринт полів та луки.

Madly in love, they decided to visit a true Ukrainian festival in a small village, through a labyrinth of fields and meadows.

Як із поеми, сонце поціловувало квітучі рогози, золотому вінку синців розосереджених в високому блакитному морі.

Like from a poem, the sun kissed the blooming reeds, the golden wreath of sunflowers scattered in a tall blue sea.

Але не все було так просто, як вони очікували.

But not everything was as simple as they had expected.

Село, здавалося, змінює свої форми та колір, мов чарівний лабіринт.

The village seemed to change its shapes and colors, like a magical maze.

Вулиці переплітались і змішувались, будинки тут були як маленькі гриби після дощу, а зелені гори навколо села створювали неперевершені квітучі стіни.

Streets intertwined and mixed, houses were like small mushrooms after the rain, and the green mountains surrounding the village created unmatched blooming walls.

Вони, розгублені та зачаровані, бігали з одного гаю в інший, спробуючи знайти дорогу поки свято розгорталося.

Perplexed and enchanted, they ran from one grove to another, trying to find their way while the holiday unfolded.

Люди танцювали, співали, грали музику.

People danced, sang, played music.

Втомлені, вони пригомонили до місцевого старости, що про все сміявся: "Село, молодці, саме тому й є лабіринтом, щоб кожний змусився вибрати свій шлях.

Exhausted, they turned to the local elder, who laughed: "The village, well done, that's why it’s a labyrinth, so that everyone has to choose their path.

Відпочиньте тут - у кожному відвідувачу воно виявляє те, чого він найбільше прагне".

Rest here - it reveals to each visitor what they desire most."

Потім вони розуміють, що це не просто свято, а їх подорож у пошуках себе, щось, що дозволило їм розуміти себе та інших довкола.

They then realized that it wasn't just a holiday, but their journey in search of themselves, something that allowed them to understand themselves and others around them.

Зрештою, вони знайшли дорогу, проходячи через гаї, де грали солов'ї, землі, де вони закохалися одне в одного ще глибше.

In the end, they found the way, passing through groves where nightingales sang, lands where they fell even deeper in love with each other.

Тепер вони знали, що село було не просто лабіринтом, а маршрутом до їх сердець.

Now they knew that the village was not just a maze, but a path to their hearts.

Свято не було просто традицією, а дзеркалом для душі.

The festival was not just a tradition, but a mirror for the soul.

І, найголовніше, вони зрозуміли, що кожен шлях у лабіринті є їх власним шляхом, який вони обрали, і вони виберуть його ще сто разів.

And most importantly, they understood that each path in the maze was their own path, which they chose, and they would choose it a hundred times more.

Все це завдяки маленькому селу, схованому щасливо за буйними українськими лугами.

All thanks to the small village hidden happily behind the lush Ukrainian meadows.