Вона була як веселка, переливаючися всіма кольорами життя.

She was like a rainbow, shimmering with all the colors of life.

Катерина.

Kateryna.

Олександр був її сонцем, незмінним й вірним.

Oleksandr was her sun, steadfast and loyal.

Львів був їх світом, а їх весілля - це мала бути культова подія, з якої зрештою й починається наша історія.

Lviv was their world, and their wedding was supposed to be an iconic event, from which ultimately our story begins.

День був ясним, фонтани у весільному парку були наче скляні кольорові скульптури, які дзеркалилися в озері.

The day was sunny, the fountains in the wedding park were like glassy colored sculptures reflecting in the lake.

Гості вже збирались, коли Катерина й Олександр вийшли з лімузина.

The guests were already gathering when Kateryna and Oleksandr stepped out of the limousine.

Всі чекали розкішної весільної процесії, але гостей очікувала несподіванка.

Everyone was expecting a luxurious wedding procession, but the guests were in for a surprise.

Пані з оркестру вдарила в барабани і перед всіма виявилась Катерина - не у повільному проміні весільного ходу, а у пружному енергійному русі танцю.

The lady from the orchestra struck the drums and Kateryna appeared in front of everyone - not in the slow pace of a wedding march, but in a lively and energetic dance.

Олександр, бачучи це, не зміг стримати сміху й радості.

Oleksandr, seeing this, couldn't contain his laughter and joy.

Він приєднався до неї, і разом вони танцювали перед своїми враженими гостями.

He joined her, and together they danced in front of their impressed guests.

Це було як демонстрація їхніх відносин - живих, радісних, вільних.

It was like a demonstration of their relationship - vibrant, joyful, free.

Ніхто з гостей не очікував, що вони почнуть своє святкування із зажигательного джазового танцю.

None of the guests expected that they would start their celebration with an electrifying jazz dance.

Але це весілля було їхнім, і вони робили все на свій манер.

But this wedding was theirs, and they did everything in their own way.

Нарешті, коли музика затихла, вони вчепились в крик та аплодисменти від іх гостей.

Finally, when the music quieted down, they were met with cheers and applause from their guests.

Змучені, але щасливі вони пішли до свого столу, щоб відновити сили.

Tired but happy, they made their way to their table to regain their strength.

Все було потім, як ви й здогадуєтесь: багато тостів, сміху, щастя.

Everything then proceeded as you might guess: many toasts, laughter, happiness.

Катерина та Олександр зрозуміли, що їх весілля було саме таким, яким воно могло бути тільки для них.

Kateryna and Oleksandr realized that their wedding was exactly as it could only be for them.

Вони знали, що в житті будуть танцювати за свій ритм, за свою мелодію, і ніхто не зможе їх зупинити.

They knew that in life, they would dance to their own rhythm, to their own melody, and no one would be able to stop them.