На кутику Ринку та Серпне Воскресіння в Львові стояв чоловік. Високий, посивіле волосся, блакитні очі пронизливо дивились навколо. Він був іноземцем. Його ім’я було Пітер.

At the corner of Rynok and Serpne Voskresinnia in Lviv, there stood a man. Tall, grey hair, piercing blue eyes looking around intensely. He was a foreigner. His name was Peter.

Саме тоді, коли Пітер звертався на кишеньковий словник, починалося наше оповідання. Наталія побачила його. Вона була розумна, весела, завжди привітна. Була рідною Львову і любила цей місто.

Just as Peter was reaching for his pocket dictionary, our story began. Natalia spotted him. She was intelligent, cheerful, always welcoming. She was native to Lviv and loved this city.

Зауваживши спантеличеного Пітера, вона підійшла до нього. "Треба допомогти," - подумала вона. "Простите, вам потрібна допомога?" - запитала Наталя, у якої було вільне розуміння англійської мови.

Noticing the embarrassed Peter, she approached him. "I must help," she thought. "Excuse me, do you need help?" Natalia asked, with a good grasp of the English language.

Так, Пітер потребував допомоги. Він показав на слово у словнику: «Sporeidnena Dusha?». Наталя зрозуміла, що він шукає переклад слова «soulmate», але не зміг знайти його.

Yes, Peter needed help. He pointed to a word in the dictionary: "Sporeidnena Dusha?". Natalia understood he was looking for the translation of the word "soulmate," but couldn't find it.

Протягом наступних годин, вони разом пройшли вулицями старого Львова. Вона почала з музики - прикладом був скрипаль на вулиці. Як гармонійно скрипка грає з піаніно. "Співзвучність, Пітер, початкова клейковина споріднених душ," - пояснила вона.

Over the next few hours, they walked together through the streets of old Lviv. She started with music - an example being a violinist on the street. How harmoniously the violin plays with the piano. "Harmony, Peter, the initial bond of kindred souls," she explained.

Потім вони потрапили на весільний кортеж. Молода пара яка горіла коханням. Вони дивились один на одного, ніби бачили своє відображення у очах іншого. "Це почуття близькості, Пітер", - сказала Наталя, - "коли ваші думки переплітаються з думками іншої людини".

Then they stumbled upon a wedding procession. The young couple was glowing with love. They looked at each other as if seeing their reflection in the other's eyes. "That feeling of closeness, Peter," Natalia said, "when your thoughts intertwine with the thoughts of another person."

Врешті-решт, вони вийшли біля Арсеналу. Пітер повернувся до Наталії: «Ось що, якщо я ніколи не зустріну ту, з якою я можу розділити такі почуття?»

Finally, they arrived near the Arsenal. Peter turned to Natalia, "What if I never meet the one with whom I can share such feelings?"

Наталя відповіла: «В цьому вся принадність. Ображатися, досвід, втрата, радість - все шукаємо свою споріднену душу. І хоча це може бути страшно, Пітер, в кінцевому підсумку, думка про те, що ви можете знайти когось, хто може бачити вашу душу, як ви бачите її, це є надія».

Natalia replied, "That's the beauty of it. Hurt, experience, loss, joy - we are all searching for our kindred soul. And though it may be daunting, Peter, in the end, the thought of finding someone who can see your soul as you see it, that is hope."

Ті самі мудрі слова зупинили Пітера в слід. Він глибоко дихнув, подякував Наталії за її відповідь і повернувся до своєї карти, вже краще розуміючи сенс того терміну, який він зустрів вперше.

Those same wise words stopped Peter in his tracks. He took a deep breath, thanked Natalia for her response, and returned to his map, now better understanding the meaning of the term he encountered for the first time.

На кутику Ринку та Серпне Воскресіння, Пітер розумів трохи більше про любов як "споріднена душа". А все завдяки доброті та мудрості Наталії.

At the corner of Rynok and Serpne Voskresinnia, Peter understood a bit more about love as a "kindred soul." And all thanks to the kindness and wisdom of Natalia.