Вулиці Львова живуть своїм повільним ритмом.

The streets of Lviv live at their own slow pace.

Лише шепот черешневих дерев нагадує, що це місто ніколи не спить.

Only the whisper of cherry trees reminds us that this city never sleeps.

На одній з цих вулиць, захованій від шуму та руху головних проспектів, живе Олена.

On one of those streets, hidden from the noise and hustle of the main avenues, lives Olena.

З верхніх поверхів її старовинного оселі видно церкву Святого Юра та ворота архітектурних скарбів старого міста.

From the upper floors of her ancient dwelling, you can see the Church of St. George and the gates of the architectural treasures of the old city.

Одного дня до міста приїжджає Андрій, іноземець, якого Олена і Катерина вітають, як давнього друга.

One day, a foreigner named Andriy arrives in the city, whom Olena and Kateryna welcome as an old friend.

Він мандрує, знайомиться з країною і її людьми.

He travels, getting to know the country and its people.

У Львові він шукає особливому досвіду, занурення в глибини української культури.

In Lviv, he seeks a special experience, immersing himself in the depths of Ukrainian culture.

Сидячи у затишному львівському кафе, Андрій просить дівчат пояснити йому поняття "мамай".

Sitting in a cozy Lviv cafe, Andriy asks the girls to explain to him the concept of "mamay".

Dopomaha для іноземця, який не знайомий з українською культурою, це не проста задача.

Helping a foreigner unfamiliar with Ukrainian culture is no easy task.

Але Катерина та Олена беруться до справи.

But Kateryna and Olena take on the challenge.

"Мамай", - починає Олена, - "це не просто слово.

"'Mamay,'" Olena begins, "'is not just a word.

Це символ, образ, який втілює українського козака, що відпочиває після бою.

It is a symbol, an image that embodies the Ukrainian Cossack resting after battle.

Так ми зображуємо свою історію, своє бачення свободи.

This is how we depict our history, our vision of freedom."

"Розповіді дівчат проникають до серця Андрія.

The girls' stories resonate with Andriy.

Він прислухається до кожного слова, намагається зрозуміти кожну ноту їх голосів.

He listens to every word, trying to understand every note in their voices.

Протягом декількох годин, вони розповідають Андрію історії козаків, їх вільного духу та прагнення свободи, використовуючи образ мамая як наочний приклад.

Over the course of a few hours, they tell Andriy stories of the Cossacks, their free spirit, and their desire for freedom, using the image of mamay as a vivid example.

Андрій покидає Львів з новим розумінням і повагою до української культури.

Andriy leaves Lviv with a new understanding and respect for Ukrainian culture.

Дівчата ж раді, що змогли передати частинку своєї історії та культури.

The girls are glad they could share a piece of their history and culture.

Вони йдуть додому разом, під музику вулиць старого міста.

They walk home together, to the music of the streets of the old city.

є відчуття того, що щось важливе сталося.

There is a sense that something important has happened.

Вони вчили, але вони й навчились.

They taught, but they also learned.

Олена та Катерина усвідомлюють, яку важливу роль відіграє їх культура і традиції.

Olena and Kateryna realize the significant role their culture and traditions play.

І так, в місті, яке ніколи не спить, закінчується ще один день.

And so, in the city that never sleeps, another day comes to an end.

Водночас, відчувається новий початок.

At the same time, there is a feeling of a new beginning.

Це початок нового, глибшого розуміння культури, цінностей та традицій, що формують наше життя.

A beginning of a deeper understanding of the culture, values, and traditions that shape our lives.