Подих Львова з густим присмаком кави та шоколаду завжди надихав.

The breath of Lviv with a rich taste of coffee and chocolate has always inspired.

Місто було всепоглинаючим декором для великої кількості різноманітних життєвих історій, серед яких була і весільна вістівка Миколи та Оксани.

The city was an all-absorbing backdrop for a vast array of life stories, among which was the wedding announcement of Mykola and Oksana.

Всі знали, що ця подія буде особливою, адже Оксана відома своїм талантом організаторки, а Микола - майстром слова.

Everyone knew this event would be special, as Oksana was known for her talent as an organizer, and Mykola as a wordsmith.

Вечір натхненно розпочинався в одеському будинку з витонченими стравами та келіями шампанського.

The evening began inspiringly in an Odessa house with exquisite dishes and glasses of champagne.

Микола з Оксаною, що сяяли щастям, визначно сиділи на відійденому місці, спостерігаючи за гостями.

Mykola and Oksana, shining with happiness, sat noticeably in a corner, observing the guests.

А потім розпочалося це...

And then it began...

Після кількох теплих та сердечних тостів з боку батьків, все якось пішло не за планом.

After a few warm and heartfelt toasts from the parents, things somehow didn't go as planned.

Перший був дядько Іван, який підвівся, взяв бокал і забажав нареченим "сонця в житті, прикритого від негоди любов'ю".

The first was Uncle Ivan, who stood up, raised a glass, and wished the newlyweds "a life with sunshine, sheltered from storms by love."

Оксана й Микола вдячно посміхнулися. Але це було лише початком.

Oksana and Mykola gratefully smiled. But that was just the beginning.

Насупний був кузен Андрій. Він відчув виклик. Отже, його тост був дуговим: "Нехай ваше життя буде як місячний світ, дорогих молодят: м'яким, лагідним та водночас величним, що високо в небесах і є ідеалом для інших".

Next was cousin Andriy. He felt the challenge. So, his toast was metaphorical: "May your life be like the moonlit world, dear newlyweds: soft, gentle, and at the same time grand, high in the heavens and an ideal for others."

Наступні тости ставали дедалі складнішими та красивішими, гості намагалися перевершити один одного.

The following toasts became increasingly intricate and beautiful, as guests tried to outdo each other.

Що більше випивали, то більше поетичними ставали їх тости.

The more they drank, the more poetic their toasts became.

Але все мало граничний предел...

But there was a limit...

Останній був Віктор, друг Миколи. Він відреагував на цю боротьбу за найкращий тост, простеючи пісню-тост, вираховуючи заслуги молодят, проклинаючи ворогів та просячи благословення від Бога.

The last was Victor, Mykola's friend. He responded to the competition for the best toast by reciting a song-toast, recounting the merits of the couple, cursing enemies, and asking for blessings from God.

Всі були вражені.

Everyone was impressed.

Всі гості заайлілися в захваті, після чого Оксана й Микола встали зі своїх місць.

All the guests were in awe, after which Oksana and Mykola stood up from their seats.

Микола підняв бокал: "Дякуємо вам всім, за ваші добрі слова. Залишаємо поетичні тости в минулому та пропонуємо тост за просте любов. Нешануймо наше кохання - нарешті, найскладніший та найпростіший тост, який ми можемо випити".

Mykola raised his glass: "Thank you all, for your kind words. We leave poetic toasts in the past and propose a toast to simple love. Let us honor our love - finally, the most difficult and simplest toast we can drink."

Той вечір Львова на довго запам'ятається не лише через наперстки кави та шоколаду, а й через весільну битву тостів між друзями та родичами, та головне звісно ж, блискуче закохані Микола і Оксана, які знайшли простоту у складності тостів.

That evening in Lviv will be remembered not only for the flavors of coffee and chocolate, but also for the wedding battle of toasts between friends and relatives, and of course, the brilliantly in love Mykola and Oksana, who found simplicity in the complexity of toasts.