Завирушка в немовлячому тому ранку. Львів прокидався, а Оксану тягнуло до кафе на Прямий кут, туди, де розпиналася кава – справжня, запашна і що тут ще додати, гаряча. Місто ось-ось відкрило очі. Цмокали вершники пам'яток, обчищалися вулички від ночі.

A commotion in the infantile morning. Lviv was waking up, and Oksana was drawn to the café on Straight Street, where the coffee was brewing - real, fragrant, and what else to add, hot. The city was about to open its eyes. Tourists were clicking photos of landmarks, while the streets were being cleaned of the night.

У кафе було людно. Музика, розмови, кавовий аромат - все це створювало унікальну атмосферу, народжену ранковим Львовом. Але навіть така махова людей не змогла забудувати особливість зустрічі Оксани з незнайомцем.

The café was bustling with people. Music, conversations, the aroma of coffee - all of this created a unique atmosphere, born out of the Lviv morning. But even the hustle and bustle of people couldn't overshadow the specialness of Oksana's meeting with a stranger.

Вона прийняла свій капучино, він свій еспресо. Та коли вона поглянула на чоловіка, що стояв поряд, він пив з її купи. Помилка, недорозуміння, але Оксана не засмуться: вони обмінялися кавою, додавши в сюжет краплю жартівливості.

She had her cappuccino, he had his espresso. But when she looked at the man standing next to her, he was drinking from her cup. A mistake, a misunderstanding, but Oksana didn't mind: they exchanged coffee, adding a touch of humor to the situation.

"А чому б не обмінятися й передчуттями ранку?" - подумала Оксана і почала разговор з незнайомцем. А він виявився з цікавого середовища: відомий місцевий художник. Чи вмів він малювати портрети фліртуючими поглядами, та й взагалі, малював, чи ні, Оксані було цікаво. І жвава розмова запалювалася...

"Why not exchange morning vibes as well?" - Oksana thought and started a conversation with the stranger. And he turned out to be from an interesting background: a well-known local artist. Whether he could paint portraits with flirtatious glances, or just painted at all, Oksana was curious. And a lively conversation sparked...

Stanislav, так він себе назвав, був міським художником. Його роботи декорували стіни місцевих галерей і домівок місцевих меценатів. Якраз того дня він планував відкриття нової виставки.

Stanislav, that's how he introduced himself, was a city artist. His works adorned the walls of local galleries and the homes of local patrons. That day, he was planning to open a new exhibition.

Вони розмовляли про кольори і кисті, про камінні вулички Львова і їх секрети. А з часом, про свої життя і мрії. Співбесіда і кава випивалися в однаковому ритмі.

They talked about colors, brushes, the cobblestone streets of Lviv and their secrets. And over time, about their lives and dreams. The conversation and the coffee were savored at the same pace.

На цю зустріч дивились, як на пташку, що залишилася нічувати в гнізді світанку. Значило, не лише Львів та кафе мають свої історії, Але і їхні гості.

They were watched during this meeting, like a bird that lingered to listen in on the dawn chorus. It meant that not only Lviv and the café had their stories, but also their guests.

Коли годинник вдарив десяту, вони розпрощалися. Оксана пішла своїм шляхом, заручена враженням про те, що вона щойно зустрілася з одним з найбільших художників свого міста. А Станіслав - до галереї, надієвшись, що новий день малярській майстерності принесе нові яскраві барви і контури.

When the clock struck ten, they bid farewell. Oksana went her way, captivated by the fact that she had just met one of the greatest artists of her city. And Stanislav went to the gallery, hoping that the new day would bring fresh vivid colors and contours to his painting mastery.

Львів яскраво розповив свою історію через зустріч двох людей з ясним ранком, кавою і незапланованою бесідою. А ця історія не забувалась, адже вона не тільки розповідала, а й показувала, що навіть випадковість може перетворитися на щось глибоко особисте і пам'ятне.

Lviv vividly narrated its story through the meeting of two people amidst a clear morning, coffee, and an unplanned conversation. And this story was not forgotten, because it not only told but also showed that even happenstance can turn into something deeply personal and memorable.