Вулиці Львова були повні жвавості того вечора.

The streets of Lviv were full of liveliness that evening.

Світлини вікона озарювали вузькі вулички, а з кафе доносився сміх і веселощі - місто святкувало Маланку.

The lights from the windows illuminated the narrow streets, and laughter and merriment could be heard from the cafes - the city was celebrating Malanka.

З товпи вибралися двоє - Оксана й Роман.

Two people emerged from the crowd - Oksana and Roman.

Вони були студентами, яких здобули на традиційне святкування улюбленого для українців свята.

They were students who decided to partake in the traditional celebration of Ukrainians' beloved holiday.

Оксана запропонувала піти до кукурудзяного лабіринту на окраїні міста.

Oksana suggested going to the corn maze on the outskirts of the city.

Роман погодився, заплющивши очі на незліченні відгуки, що цей лабіринт є одним з найбільш заплутаних у Європі.

Roman agreed, closing his eyes to the countless echoes that this maze was one of the most intricate in Europe.

Одягнувши свої теплі шуби, вони вийшли на свіже повітря і почали свою подорож до лабіринту.

Putting on their warm coats, they stepped out into the fresh air and began their journey to the maze.

Коли вони дісталися лабіринту, вони побачили, що там вже було багато людей - радісних, сміючихся, з вина в руках.

When they reached the maze, they saw that it was already crowded with happy, laughing people holding glasses of wine.

Оксана з Романом поглибились в лабіринт, а за короткий час зрозуміли, що загубились.

Oksana and Roman ventured deeper into the maze and soon realized they were lost.

Почались тривожні моменти.

Anxious moments followed.

Вони потрапили в тупики, проходили знову ті ж маршрути, кричали, сподіваючись, що хтось їх почує.

They hit dead ends, walked the same paths again, shouted, hoping someone would hear them.

Втім, гамір зовні лабіринту заглушив їхні голоси.

However, the noise from outside the maze drowned out their voices.

З кожною хвилиною минало все більше часу, а можливості знайти вихід дедалі більше зменшувались.

With each passing minute, time was running out, and their chances of finding the way out dwindled.

Але потім Роман помітив дещо на землі.

But then Roman noticed something on the ground.

Він взяв у руки монету.

He picked up a coin.

На ній була накреслена мапа лабіринту.

Carved on it was a map of the maze.

Дивуючись такому несподіваному щастю, вони слідували маршруту та направлялись до виходу з лабіринту.

Astonished by this unexpected luck, they followed the route and made their way to the maze's exit.

Шляхом вони втратили багато часу, але змогли врешті-решт дістатися виходу.

They had lost a lot of time on the way but finally managed to reach the way out.

Вони вийшли з лабіринту, побачили перед собою яскраво освітлені вулиці Львова, які вони покинули тільки кілька годин тому.

They emerged from the maze, seeing the brightly lit streets of Lviv in front of them, which they had left just a few hours ago.

Вони подивилися одне на одного та розсміялися, згадуючи про свою авантюру і те, чого їм довелося досвідчити в кукурудзяному лабіринті.

They looked at each other and laughed, recalling their adventure and what they had experienced in the corn maze.

Було вже пізно, але вони не поспішали додому, полюбовуючись нічним Львовом повним святкового жвавого життя.

It was late, but they didn't rush home, enjoying the night in Lviv full of festive liveliness.