Львівські вулиці заповнювалися музикою.

The streets of Lviv were filled with music.

Світло від вогнівки блимало в нічному вікні готелю "Львів".

Light from the bonfire flickered in the night window of the "Lviv" hotel.

Великі дерев'яні двері зібрали перед собою потужне зборище людей.

Large wooden doors gathered a powerful gathering of people in front of them.

Це було весілля.

It was a wedding.

Головні герої цього заходу - Марія і Андрій.

The main characters of this event were Maria and Andriy.

Ніч була теплою, ніжною.

The night was warm, gentle.

Танець був серцем весілля.

Dance was the heart of the wedding.

Він закружляв людей у ритмах музики.

It spun people in the rhythms of music.

Гості конкурували в танцях, кожен прагнув справити враження на молодят.

Guests competed in dances, each striving to impress the newlyweds.

Старий площад Львова розлунаївся від різноманітності танців.

The old square of Lviv resounded with a variety of dances.

Марія, дивлячись на це розмаїття, усміхалась.

Maria, looking at this diversity, smiled.

Андрій теж.

Andriy too.

Їхні погляди зустрілись.

Their eyes met.

Жартівливий блиск у їх очах відображав їхнє щастя.

The playful sparkle in their eyes reflected their happiness.

У гостей було багато різних стратегій у змаганнях.

The guests had many different strategies in the competitions.

Однак найуважнішим було задовольнити молодян.

However, the most important thing was to please the newlyweds.

Вони поділяли віртуозні шляхи для поставлення танців.

They shared virtuoso ways of performing dances.

Вони посміхались, сміялись і вболівали один за одного.

They smiled, laughed, and cheered each other on.

Ціла ніч пройшла в танцях, поки не зійшло сонце.

The whole night passed in dances until the sun rose.

Вони зробили останній виток.

They made the final turn.

Весь зал вибухнув аплодисментами.

The whole hall erupted in applause.

Гості, змучені, але повні захоплення, стояли та вітали Марію та Андрія.

The guests, tired but full of enthusiasm, stood and greeted Maria and Andriy.

Їхні обличчя сяяли.

Their faces were glowing.

Марія та Андрій подякували гостям.

Maria and Andriy thanked the guests.

Вони знали, що цей день буде в пам'яті усього Львова.

They knew that this day would be remembered by all of Lviv.

Цей день показав справжній дух його людей.

This day showed the true spirit of its people.

Цей день став днем, коли вони вперше танцювали як чоловік та дружина.

This day became the day when they danced for the first time as husband and wife.

Вранці, коли останні гості йшли додому, Марія та Андрій просто сиділи та дивились на цей місто.

In the morning, as the last guests went home, Maria and Andriy simply sat and looked at the city.

Львів, з його вуличками, замощеними бруком, його великодушністю і красою.

Lviv, with its cobblestone streets, its generosity, and beauty.

"Це було найкраще весілля", - думали вони.

"It was the best wedding," they thought.

Та ніч стала чудовим спогадом про початок їхнього спільного життя.

The night became a wonderful memory of the beginning of their life together.

А все, що вони могли сказати, це: "Дякуємо тобі, Львове!

And all they could say was, "Thank you, Lviv!"

" Це було весілля, якого вони завжди давали перевагу.

It was the wedding they always preferred.

І це був кінець одного етапу, але зовсім новий початок іншого.

And it was the end of one stage, but a completely new beginning of another.

Конфлікт змагання в танцях був раз і назавжди вирішений найщасливішою подією в їх житті - весіллям.

The conflict in the dance competition was forever resolved by the happiest event in their lives - the wedding.