Львів був укритий бурем заворожуючого аромату - запах готового борщу йшов від будь-якого будинку.

Lviv was covered with the captivating aroma of cooking - the smell of borscht wafted from every house.

Глибоко в мальовничому старому місті, в одному з таких будинків, невеликий сімейний злет був у повному розпалі.

Deep in the picturesque old town, in one of those houses, a small family gathering was in full swing.

В гучних голосах Оксани, Володимира та Богдана було більше портвейну, ніж відведено по бокалу.

In the loud voices of Oksana, Volodymyr, and Bohdan, there was more port wine than what was allotted per glass.

Оксана, енергійна жінка середнього віку з вічним виглядом святкового горобця, діяла в кухні з великим ентузіазмом.

Oksana, a middle-aged energetic woman with a perpetually festive look, worked in the kitchen with great enthusiasm.

Залізна кастрюля з борщем кипіла на плиті, і вона з нетерпінням дивилася на суперечки своїх братів: Володимира і Богдана, які вже декілька годин сперечалися про правильний рецепт приготування борщу.

The iron pot of borscht bubbled on the stove, and she eagerly watched the arguments of her brothers, Volodymyr and Bohdan, who had been arguing for hours about the proper borscht recipe.

"Я кажу вам, Володимире, ви занадто довго варите капусту", гучно ввімкнув Богдан, з мудруватим бравадою старшого брата.

"I'm telling you, Volodymyr, you've been cooking the cabbage too long," Bohdan interjected loudly, with the wise bravado of an older brother.

"У борщ повинна бути хрусткість.

"Borscht should have a crunch.

А у вас - повний розсіп".

And yours is too mushy."

Володимир, блискучий і незмінно спокійний, посміхався та відповів, "Борщ - це граємо в кохання, Богдане.

Volodymyr, brilliant and unfailingly calm, smiled and replied, "Borscht is like a dance of love, Bohdan.

Він має бути ніжним, м'яким.

It should be gentle, soft.

Так само як і капуста у ньому".

Just like the cabbage in it."

Суперечка затяглась.

The argument dragged on.

Кастрюля борщу продовжувала кипіти, а запах поширювався старим будинком, викликаючи повагу та величезне бажання спробувати.

The pot of borscht continued to boil, and the smell spread through the old house, evoking respect and a huge desire to try it.

Оксана тим часом сміялася, відкидаючи волосся назад, дивлячись на своїх братів більш з розваженням, ніж зі стурбованістю.

Meanwhile, Oksana laughed, tossing her hair back, looking at her brothers more with amusement than with concern.

Ця бурхлива суперечка була чарівна.

This tumultuous argument was enchanting.

Це був ще один день у їхньому колоритному львівському світі - повному запахів, сміху, борщу та безкінечних суперечок по той чи іншу сторону сімейного столу.

It was another day in their colorful Lviv world - full of smells, laughter, borscht, and endless arguments around the family table.

І незважаючи на великий рівень гучності та інтенсивність сперечок, всім було зрозуміло, що в кінці конфлікту чекає њх родинні та величезне задоволення від смакоти борщу, приготованого у любові та теплі.

And despite the high volume and intensity of the arguments, everyone knew that at the end of the conflict awaited their family and immense satisfaction from the taste of borscht, prepared with love and warmth.