Зимовий вечір у Одесі.

A winter evening in Odesa.

Сніг повільно вкриває дороги, а ледь видимі янголи падають з неба, створюючи атмосферу загадковості.

Snow slowly covers the roads, and barely visible angels fall from the sky, creating an atmosphere of mystery.

У великій будівлі Одеського театру опери та балету панує жвавість.

Inside the large building of the Odesa Opera and Ballet Theater, there is a lively hustle and bustle.

Балістка Оксана, молода, витончена, намагається зосереджено розминатися перед дзеркалом.

Ballerina Oksana, young and graceful, tries to focus as she stretches in front of a mirror.

Її друзі, Петро та Юрій, кидають погляди у її бік.

Her friends, Petro and Yuriy, cast glances in her direction.

Справа серйозна — через два дні спектакль на честь Дня Святого Валентина.

It's a serious matter — in two days there will be a performance in honor of Valentine's Day.

Одного разу, коли Оксана проходила повз декорації, вона побачила клаптик паперу, що визирав з-за куліс.

Once, as Oksana was passing by the decorations, she noticed a scrap of paper peeking from behind the curtains.

Її серце завмерло.

Her heart skipped a beat.

Це був лист.

It was a letter.

Вона швидко сховала його у свою кишеню, щоб дізнатись більше пізніше.

She quickly tucked it into her pocket to find out more later.

У гримерці, заховавшись від інших, Оксана розгорнула листа.

In the dressing room, hidden from others, Oksana unfolded the letter.

Він був написаний кодами.

It was written in codes.

Слова змішувалися, викликаючи лише головний біль.

The words mixed together, causing only a headache.

Вона зітхнула і подивилася на текст знову, намагаючись зрозуміти хоч щось.

She sighed and looked at the text again, trying to understand anything.

"Юрій, мені потрібно тобі щось показати," — сказала Оксана наступного ранку.

"Yuriy, I need to show you something," Oksana said the next morning.

Юрій був її найкращим другом, але коли він побачив листа, лише похитав головою.

Yuriy was her best friend, but when he saw the letter, he just shook his head.

"Оксано, це просто дитяча гра," — сказав він, — "займайся краще репетиціями.

"Oksana, it's just a child's game," he said, "you should focus more on rehearsals."

"Але Оксана не могла покинути цю загадку.

But Oksana couldn't leave this mystery alone.

Вона помітила, що Петро, сценічний менеджер, завжди виглядає занадто спокійним.

She noticed that Petro, the stage manager, always seemed too calm.

Вона вирішила дізнатись, чи знає він що-небудь.

She decided to find out if he knew anything.

"Петре, мені потрібна допомога.

"Petro, I need help.

Я знайшла цей лист позавчора," — вона раптом зізналася, показуючи йому папір.

I found this letter the day before yesterday," she suddenly confessed, showing him the paper.

Петро здригнув плечима і посміхнувся, але його очі уникали погляду Оксани.

Petro shrugged and smiled, but his eyes avoided Oksana's gaze.

"Може, це щось важливе для вистави?

"Maybe it's something important for the performance?"

" — вона наполягала.

she insisted.

Він лише відповів: "Сфокусуйся краще на танцях, Оксано.

He only responded, "Focus better on the dancing, Oksana."

"Не звертаючи уваги на його відповідь, Оксана працювала над розгадкою.

Ignoring his response, Oksana worked on solving the mystery.

Весь вечір вона сиділа з листом в руках, доки не побачила зв’язок між символами.

All evening she sat with the letter in her hands until she saw a connection between the symbols.

Вона схопилася, відчуваючи енергію.

She jumped up, feeling energized.

Це був не просто лист — це була таємниця.

It wasn't just a letter — it was a secret.

Наступного дня вона увірвалася в кабінет Петра, тільки за кілька годин до постановки.

The next day she burst into Petro's office, just a few hours before the performance.

"Петре, я все зрозуміла!

"Petro, I figured it all out!

Що це за гра?

What is this game?"

" — Оксана дивилася на нього напружено.

Oksana looked at him tensely.

Петро нарешті засміявся.

Petro finally laughed.

"Оксано, це була не гра.

"Oksana, it wasn't a game.

Це був сюрприз," — сказав він, підійшовши до неї, — "Ти будеш танцювати соло на День Валентина.

It was a surprise," he said, approaching her, "You will be dancing solo on Valentine's Day.

Ми хотіли порадувати тебе.

We wanted to make you happy."

"Оксана була вражена.

Oksana was stunned.

Всі ці дні вона турбувалася задарма, адже всього-на-всього намагались порадувати її.

All these days she worried for nothing, as they were simply trying to cheer her up.

Вона відчувала радість і тепло.

She felt joy and warmth.

Інколи сюрпризи тільки на краще, і тепер вона це знала.

Sometimes surprises are for the better, and she knew it now.

Увечері, коли завіса піднялася, Оксана вийшла на сцену.

In the evening, when the curtain rose, Oksana stepped onto the stage.

Вона танцювала, немов граючи зі снігом на вулицях, повна радості та нової впевненості.

She danced as if she were playing with the snow on the streets, full of joy and new confidence.

Її серце билося в ритмі гармонії, адже те, що почалося як загадка, завершилося справжнім сюрпризом для неї.

Her heart beat in harmony, for what began as a mystery ended up as a real surprise for her.