У затишній кав'ярні на околиці міста, де завжди пахло свіжо обсмаженими зернами, трапилася одна зима.

In a cozy café on the outskirts of the misto, where the air always smelled of freshly roasted beans, one winter happened.

Кафе, затишне і тепле, було улюбленим місцем для багатьох містян.

The café, cozy and warm, was a favorite spot for many city dwellers.

Серед постійних відвідувачів був і Дмитро, який не уявляв своє життя без кави.

Among the regular visitors was Dmytro, who couldn't imagine his life without coffee.

Дмитро завжди захоплювався кавовою культурою.

Dmytro always admired the coffee culture.

Хоча сам не був баристою, він часто хизувався своєю ерудицією, хоч і хвилювався, що навряд чи міг приготувати ідеальний напій.

Although he wasn't a barista himself, he often boasted about his knowledge, though he worried that he could hardly make a perfect drink.

Він бачив себе знавцем і любителем усіх кавових премудростей.

He saw himself as a connoisseur and lover of all coffee subtleties.

Одного зимового ранку в кав'ярні з'явилася нова працівниця — Оксана.

One winter morning, a new employee appeared at the café — Oksana.

Дмитро, завітавши за звичним лате, натрапив на неї з чашкою в руках.

Dmytro, visiting for his usual latte, encountered her with a cup in her hands.

Він зауважив, як вона ніяково розливала молоко.

He noticed how awkwardly she was pouring the milk.

"Добрий день, головна обсмажувальнице," — сказав Дмитро, не підозрюючи, що Оксана насправді просто нова бариста.

"Good day, chief roaster," he said, not suspecting that Oksana was actually just a new barista.

Оксана, незнайома ще з тонкощами своєї нової роботи, нехай і з посмішкою, погодилася на роль, яку їй приписав Дмитро.

Oksana, still unfamiliar with the intricacies of her new job, agreed with a smile to the role that Dmytro assigned to her.

Вона вирішила, що буде цікаво дізнатися, що ж він їй розповість.

She decided it would be interesting to find out what he would tell her.

"Дозволь, я покажу тобі все тут," — запропонував Дмитро, і, прийнявши його запал за доброзичливість, Оксана пішла за ним.

"Let me show you everything here," Dmytro offered, and taking his enthusiasm for friendliness, Oksana followed him.

Дмитро з ентузіазмом розпочав екскурсію.

Dmytro began the tour with zeal.

Він вказував на кавові машини, розповідаючи про їхній об'єм і якість зерен.

He pointed to the coffee machines, talking about their capacity and the quality of the beans.

Усе, що він розповідав, ішло від серця, хоча він сам хотів був навчитися цьому досконало колись.

Everything he said came from the heart, even though he wished to learn all of this perfectly someday.

Та ось, Оксана, відчувши, що могла трошки пожартувати, почала вигадувати кавові факти.

Then, Oksana, sensing she could make a little joke, started inventing coffee facts.

Вона невпевнено заявила: "А ти знаєш, що якщо змішати робусту і арабіку при температурі нижче нуля, отримаєш смак шоколаду?

She uncertainly announced, "Did you know that if you mix Robusta and Arabica at temperatures below zero, you get the taste of chocolate?"

"Дмитро злегка зблід.

Dmytro turned slightly pale.

Він ніколи не чув про таке, але не хотів поздаватися.

He had never heard of such a thing, but he didn't want to give in.

Він кивнув, намагаючись знайти слова, які підтвердять її особливе знання.

He nodded, trying to find words that would confirm her special knowledge.

"Ну, звісно, якщо дотримуватися певної пропорції," — відповів він, хоча відчував, як його каменець впевненості хитнувся.

"Well, of course, if you follow a certain proportion," he replied, though he felt his pebble of confidence was shaking.

Врешті, Оксана усе ж не стрималась і розсміялась.

Eventually, Oksana could not hold back and burst into laughter.

"Насправді, я просто новенька тут.

"Actually, I'm just new here.

Жодних таємних знань не маю.

I don't have any secret knowledge.

Тільки навчаюся," — зізналася вона, продовжуючи усміхатися.

I'm just learning," she confessed, continuing to smile.

Дмитро спочатку почувся дурнем, але потім і сам засміявся.

Dmytro felt like a fool at first, but then he also laughed.

Він зрозумів, як безглуздо намагався справити враження.

He realized how ridiculous he had been trying to impress.

"Я теж багато чого не знаю, і це нормально," — зізнався він, тепліше дивлячись на Оксану.

"I don't know a lot of things either, and that's okay," he admitted, looking at Oksana more warmly.

Їхня зустріч завершилася новою дружбою і жартами про каву, які лише зблизили їх.

Their meeting ended with a new friendship and coffee jokes that only brought them closer.

Так теплий аромат кавових зерен носився зимовим повітрям, а в кав'ярні лунали сміх і легкість, що об'єднали всіх.

Thus, the warm aroma of coffee beans lingered in the winter air, and the café was filled with laughter and ease that united everyone.

Дмитро навчився цінувати моменти щирості більше, ніж знання.

Dmytro learned to value moments of sincerity more than knowledge.