Сніг падав великими лапатими шматками, вкриваючи Лвів білим покривалом.

The snow was falling in large, fluffy pieces, covering Lviv in a white blanket.

Було зимно, але в Лвівській національній галереї мистецтв панувала тепла і затишна атмосфера.

It was cold, but inside the Lviv National Art Gallery, a warm and cozy atmosphere prevailed.

Люди, одягнені в елегантні пальта та шалики, заходили до будівлі, щоб побачити нову виставку сучасного мистецтва.

People dressed in elegant coats and scarves entered the building to see the new contemporary art exhibition.

Оксана, молода студентка мистецтва, стояла біля своїх картин, виставлених на яскраво освітленому стіні.

Oksana, a young art student, stood by her paintings, displayed on a brightly lit wall.

Вона відчувала себе трохи нервово.

She felt a bit nervous.

Вона знала, що у залі є Тарас, відомий критик.

She knew that Taras, a renowned critic, was in the hall.

Цей чоловік міг своєю критикою підняти на п'єдестал чи зруйнувати мрії.

This man could either elevate dreams to a pedestal or shatter them with his critique.

"Оксана, не хвилюйся," сказала Лариса, її найкраща подруга.

"Oksana, don't worry," said Larysa, her best friend.

Вона теж була студенткою, але ще більше сумнівалася у своїх здібностях.

She was also a student but was even more doubtful of her own abilities.

"Твої роботи чудові.

"Your works are wonderful.

Ти точно справиш враження.

You're sure to make an impression."

""Дякую, Ларисо," відповіла Оксана з легкою усмішкою.

"Thank you, Larysa," replied Oksana with a faint smile.

"Але подивись на натовп.

"But look at the crowd.

Тарас тут, і мені страшно.

Taras is here, and it's terrifying to me."

"Лариса кивнула.

Larysa nodded.

"Я знаю, що Тарас може бути суворим, але ти маєш вірити в себе.

"I know Taras can be harsh, but you need to believe in yourself."

"Оксана вдихнула на повну груди і кинула погляд на Тараса.

Oksana took a deep breath and glanced at Taras.

Він стояв біля іншої частини виставки і серйозно розглядав роботи.

He was standing by another part of the exhibition, seriously examining the works.

Оксана відчула, як її серце застукотіло швидше.

Oksana felt her heart beat faster.

"Ларисо, що якщо він скаже, що моя робота аматорська?

"Larysa, what if he says my work is amateur?"

" хвилювалася вона.

she worried.

Лариса не знала, що сказати.

Larysa didn’t know what to say.

Її саму охопило почуття сумніву.

Doubt gripped her as well.

Минуло кілька хвилин, і Оксана вирішила, що настав час діяти.

A few minutes passed, and Oksana decided it was time to act.

Вона зібрала всю свою рішучість, щоб підійти до Тараса.

She mustered up all her determination to approach Taras.

"Вибачте, пане Тарасе, чи можете ви подивитися на мій твір?

"Excuse me, Mr. Taras, could you look at my work?"

" запитала вона, трохи нервуючи.

she asked, a bit nervously.

Тарас повернув голову і поглянув на неї з-під окулярів.

Taras turned his head and looked at her over his glasses.

Він мовчки підійшов до картини, потім став уважно розглядати пензлі й кольори.

He silently approached the painting, then began to examine the brush strokes and colors closely.

Хвилини тягнулися, як години.

Minutes stretched like hours.

"Цікаво," сказав він нарешті.

"Interesting," he finally said.

"Ти маєш оригінальне бачення, але тобі ще варто попрацювати над деталями.

"You have an original vision, but you still need to work on the details.

Колірна гамма вражає, але композиція нестача динамічності.

The color scheme is impressive, but the composition lacks dynamism."

"Оксана вслухалася до кожного його слова.

Oksana listened to every word.

Вона зрозуміла, що він правий.

She realized he was right.

Було над чим працювати, але його слова про колір додали їй упевненості.

There was work to be done, but his words about color gave her confidence.

"Дякую за чесність," промовила вона.

"Thank you for your honesty," she said.

"Я працюватиму над цим.

"I will work on it."

"Тарас кивнув.

Taras nodded.

"Продовжуй добре працювати.

"Keep up the good work.

Ти маєш потенціал.

You have potential."

"Оксана повернулася до Лариси з новим вогником в очах.

Oksana returned to Larysa with a new spark in her eyes.

Вона не боялася більше, вона хотіла вдосконалюватися.

She was no longer afraid; she wanted to improve.

Критику сприйняла як можливість стати кращою.

She accepted the critique as an opportunity to become better.

Вона знала, що цей досвід допоможе їй на шляху до справжньої майстерності.

She knew this experience would help her on the path to true mastery.

Львівська ніч тримала в собі здібність надихати, і Оксана відчувала, що для неї все тільки починається.

The Lviv night carried the ability to inspire, and Oksana felt it was just the beginning for her.