На грязній дорозі, вкритій сірим снігом, з тротуарів стіляються потоки талого льоду.

On the dirty road covered with gray snow, streams of melting ice flow from the sidewalks.

Вітри вдаряють зимовими ударами по багряних трояндах на вітринах.

Winds hit with wintry blows against the scarlet roses in the shop windows.

Зима в Києві – це завжди випробування для всіх, але для Оксани ця зима стала ще важчою.

Winter in Kyiv is always a test for everyone, but for Oksana, this winter had become even harder.

На підході День Святого Валентина, і вона мала один план: організувати родинну вечерю, яка б не закінчилася суперечками.

Valentine's Day was approaching, and she had one plan: to organize a family dinner that would not end in arguments.

Оксана заходить до переповненого супермаркету.

Oksana enters the crowded supermarket.

Весь магазин прикрашений серцями та рожевими стрічками.

The entire store is decorated with hearts and pink ribbons.

Вона заздалегідь вирішила, що цього разу все має бути інакше.

She had decided in advance that this time everything must be different.

Їй потрібно лише підтримку брата – Михайла.

All she needed was the support of her brother – Mykhailo.

Вони завжди мали складні стосунки, але сьогоднішній день мав стати винятком.

They always had a complicated relationship, but today was meant to be an exception.

Михайло вже там, біля стелажу з макаронами, доповнюючи список покупок на телефоні.

Mykhailo was already there, by the pasta shelf, completing the shopping list on his phone.

"Привіт, сестро", – каже він, трохи натягуючи вуличну шапку на вуха.

"Hello, sister," he says, tugging his street hat a little lower over his ears.

"Привіт, Михайле.

"Hello, Mykhailo.

Як справи?

How are you?"

" – Оксана посміхається, намагаючись не показувати хвилювання.

– Oksana smiles, trying not to show her anxiety.

Вони почали ходити між стелажами, обираючи все необхідне для великих вечер.

They started walking between the shelves, choosing everything necessary for the big dinner.

Картопля, буряки, соуси – усе складалося в візок, жваво підстрибуючи на колесах.

Potatoes, beets, sauces – all went into the cart, bouncing lively on the wheels.

Але, як і завжди, все почало йти не так, коли вони зупинилися біля морозильного відділу.

But as always, everything began to go wrong when they stopped near the freezer section.

"Давай візьмемо курку, це буде ідеально для вареників", – наполягла Оксана.

"Let's get chicken, it will be perfect for dumplings," insisted Oksana.

"Ні, м'ясо краще.

"No, beef is better.

Та й хто ще їсть курку?

And who even eats chicken?"

" – заперечив Михайло, дивлячись на стейкові упаковки.

Mykhailo objected, looking at the steak packages.

Слова обох залунали голосніше.

Their words grew louder.

Їхня бесіда стала схожа на штурм зимового вітру, холодного й поривчастого.

Their conversation became like a stormy winter wind, cold and gusty.

Люди почали поглядати в їхній бік з-за полиць, але Оксана згадала свою мету.

People began to glance their way from between the shelves, but Oksana remembered her goal.

Вона глибоко зітхнула, пригадуючи, що важливіше – це сімейний затишок.

She took a deep breath, recalling that what was more important was family comfort.

"Добре, спробуємо знайти компроміс.

"Alright, let's try to find a compromise.

Візьмемо і курку, і м'ясо.

We'll take both chicken and beef.

Ми можемо приготувати обидва страви", – сказала вона, м'яко усміхаючись.

We can make both dishes," she said, smiling gently.

Михайло на мить задумався, потім кивнув.

Mykhailo paused for a moment, then nodded.

"Добре, ти маєш рацію.

"You're right.

Справа не в їжі.

It's not about the food."

"Підсумок спільного шопінгу виявився не менш захопливим.

The outcome of their joint shopping turned out to be no less thrilling.

Як тільки вони вийшли з магазину, на них обох ніжно хлинуло січневе повітря.

As soon as they exited the store, the January air gently enveloped both of them.

Михайло більше не тягнув обличчя, а Оксана почувала себе спокійніше.

Mykhailo was no longer sulking, and Oksana felt more at ease.

Вони зрозуміли, що для гармонії у родині непотрібно багато.

They realized that it doesn't take much for harmony in the family.

Іноді достатньо лише почути одне одного.

Sometimes, it’s enough to simply listen to each other.

Вони йшли повільно, готуючись до вечора.

They walked slowly, preparing for the evening.

Створення затишку всередині родини тільки починалося.

The creation of warmth within the family had only just begun.

І, хоча зовні все ще панувала зима, Оксана знала, що всередині їхньої сім’ї поволі насувається весна.

And although winter still reigned outside, Oksana knew that spring was slowly approaching within their family.