Коли зорі ховалися за сніговими хмарами, а вітер ще лютіше збивав з ніг в тихій гірській місцині, Микола зупинився, важко дихаючи.

When the stars hid behind snowy clouds and the wind blew even more fiercely in the quiet mountain area, Mykola stopped, breathing heavily.

На обличчі Стіви, як її кликали місцеві в Карпатах, застигла стурбована посмішка.

On Stiva's face, as the locals in the Karpaty called her, a worried smile froze.

Зимовий мороз пробивався крізь їхній одяг, але бажання досягти вершини кипіло в ньому, як вогонь.

The winter frost pierced through their clothing, but the desire to reach the summit boiled within him like fire.

― Миколо, це не жарти, ― промовила Світлана, обвівши поглядом сніжну далечінь.

"Mykola, this isn't a joke," said Svitlana, casting her eyes over the snowy expanse.

― Висота здолає будь-кого, навіть найсильнішого.

"The altitude can defeat anyone, even the strongest."

Микола всміхнувся, хоча його лоб був мокрим від поту, а дихати ставало все важче.

Mykola smiled, though his forehead was wet with sweat, and breathing became increasingly difficult.

― Я зможу, я мушу, ― відказав він, тручи холодні руки.

"I can, I must," he replied, rubbing his cold hands.

Він приїхав з Львова, щоб дивитися на світ з висоти, а не вертатися додому лише з розповідями про хостели.

He had come from Lviv to see the world from heights, not just to return home with stories about hostels.

Світлана, досвідчена провідниця, знала всі капризи гір.

Svitlana, an experienced guide, knew all the whims of the mountains.

Вона бачила, як багато туристів мріють про підкорення вершин, але не всі слухали її поради.

She had seen how many tourists dream of conquering the peaks, but not all heeded her advice.

Свіже повітря Карпат плело свої історії по лініях ялин і крутих схилах.

The fresh Karpaty air wove its stories along the lines of pines and steep slopes.

― Гаразд, але я тебе не покину, ― твердо сказала Світлана, дивлячись просто в його очі.

"All right, but I won't leave you," Svitlana firmly said, looking straight into his eyes.

Вони піднялися вище, сніг скрипів під ногами, а вітер казковими відірваними нотами завивав у соснах.

They climbed higher, the snow creaked underfoot, and the wind wailed with fairy-like broken notes among the pines.

Гора не мала жалоби до тих, хто зважувався зривати її мовчання.

The mountain had no pity for those who dared to break its silence.

Та недалеко від вершини, де сніг вкривав усе наче білий килим, Микола зупинився.

But not far from the summit, where the snow covered everything like a white carpet, Mykola stopped.

Світ обернувся навколо, загойдуючи землю під ногами.

The world spun around, swaying the ground beneath his feet.

Він відчув, як слабнуть коліна.

He felt his knees weaken.

Його серце билося частіше, під шкірою хололо.

His heart beat faster, growing cold under the skin.

― Миколо!

"Mykola!"

― скрикнула Світа, підхопивши його під руку, коли він раптом звалився на сніг.

shouted Svita, catching him by the arm when he suddenly collapsed onto the snow.

Повітря навколо ніби поглинули холодні обійми, і замість сили залишилося бажання просто замерзнути.

The air around them seemed to be engulfed in cold embraces, and instead of strength, there was only the desire to freeze.

Вони залишились там, заслонені від шторму, поки не з'явився рятувальний загін, який приніс їх донизу, де вершини були лише у думках, а здоров'я відновлювалося.

They stayed there, shielded from the storm, until a rescue team appeared and brought them down, where the peaks existed only in thoughts, and health was being restored.

Тепло нижньої висоти та піклування не дали горам відібрати частку віднаднощів життя.

The warmth of the lower altitude and care did not allow the mountains to take a part of the joy of life.

Микола зачаїв усередині нове усвідомлення — честь і відвага не завжди перемагають природу.

Mykola harbored a new awareness inside — honor and courage do not always conquer nature.

Він подивився на Світлану і ледь чутно промовив: «Дякую».

He looked at Svitlana and whispered softly, "Thank you."

У тому невеличкому селі, під густими димами з димоходів, він знайшов більше, ніж просто шлях до гірської вершини.

In that small village, under thick smoke from the chimneys, he found more than just a path to the mountain peak.

Він знайшов повагу до сили природи і мудрість досвідчених порад.

He found respect for the power of nature and the wisdom of experienced advice.

Хоча дорога додому була ще довга, це була дорога вже іншим Миколою.

Although the road home was still long, it was a journey for a changed Mykola.