Літній вітер легко гойдав гілки дерев у парку Обеліск у Львові.

The summer breeze gently swayed the tree branches in park Obelisk in Lviv.

Листочки співали разом з вітром, створюючи мелодію, яка привертала людей усмішками.

Leaves sang along with the wind, creating a melody that brought smiles to people's faces.

Було Великдень.

It was Easter.

Повсюди панувала святкова атмосфера.

A festive atmosphere prevailed everywhere.

Столи прикрашені писанками, а на траві - сиділи щасливі родини.

Tables were decorated with pysankas, and on the grass, happy families sat.

Оксана стояла на краю натовпу, дивлячись як люди готуються до святкового заходу.

Oksana stood on the edge of the crowd, watching as people prepared for the festive event.

Вона боялася, боялася нав’язуватися новому життю після розриву.

She was afraid, afraid of intruding into a new life after a breakup.

Але подруга Софія надіслала повідомлення раніше: "Оксана, ти повинна піти. Це змінить тебе."

But her friend Sofiya sent a message earlier: "Oksana, you must go. It will change you."

Слово "змінить" відгукувалося сердце, і вона прислухалася до бабусиних мудрих слів, які Софія часто повторювала: “Де одні двері зачиняються, інші відчиняються”.

The word "change" resonated in her heart, and she listened to her grandmother's wise words, which Sofiya often repeated: “When one door closes, another opens.”

Тому вона зібрала сили і вирішила піти.

So she gathered her strength and decided to go.

Софія, завжди позитивна, зустріла Оксану біля входу в парк.

Sofiya, always positive, met Oksana at the park entrance.

Її усмішка завжди була заразливою.

Her smile was always contagious.

"Привіт!" - радісно вигукнула Софія, обіймаючи подругу.

"Hi!" Sofiya joyfully exclaimed, hugging her friend.

"Йдемо, ми маємо багато роботи!"

"Let's go, we have a lot of work to do!"

Оксана з Софією почали розставляти величезні писанки та прикрашати столики традиційними різнокольоровими рушниками.

Oksana and Sofiya began arranging huge pysankas and decorating tables with traditional colorful towels.

Разом з ними працював Микола - молодий фотограф, який знімав все навкруги.

Along with them was Mykola - a young photographer capturing everything around.

Він прагнув закарбувати у фотографіях ауру Львова.

He strived to capture the aura of Lviv in his photographs.

"Тримай, ось ще одна писанка," - сказав Микола, подаючи Оксані маленький шедевр.

"Here, another pysanka for you," said Mykola, handing Oksana a small masterpiece.

Їхні погляди зустрілися, і в ту мить вона відчула щось нове, щось світле.

Their eyes met, and at that moment she felt something new, something bright.

"Дякую," - відповіла Оксана, відчуваючи, як їй стає трохи легше.

"Thank you," Oksana replied, feeling a bit lighter.

"Я люблю Великдень. Він приносить радість і кольори. А ти, що любиш?" - запитав Микола, знімаючи ще одну фотографію.

"I love Easter. It brings joy and colors. And you, what do you love?" asked Mykola, taking another photo.

"Я радію, коли бачу, як люди насолоджуються життям і створюють щось красиве," - щиро відповіла Оксана.

"I find joy in seeing people enjoy life and create something beautiful," Oksana sincerely answered.

Вони продовжували розмову під спів птахів і сміх дітей, гуляючи парком.

They continued their conversation under the songs of birds and children's laughter, strolling through the park.

Микола розповідав про свої пригоди у пошуку неповторних кадрів, а Оксана ділилася ідеями для своїх нових дизайнів.

Mykola talked about his adventures in search of unique shots, and Oksana shared ideas for her new designs.

Коли захід добігав кінця, вся втома зникла.

When the event was drawing to a close, all the fatigue disappeared.

Оксана відчула себе оновленою.

Oksana felt renewed.

"Може зустрінемося ще раз?" - обережно запитав Микола, тримаючи фотоапарат у руках.

"Maybe we can meet again?" Mykola cautiously asked, holding his camera.

"Звичайно," - усміхнулася Оксана, "Я б хотіла попрацювати разом над новим проектом."

"Of course," Oksana smiled, "I would love to work together on a new project."

Так Великдень приніс не тільки свято, але й новий початок.

Thus, Easter brought not only a celebration but also a new beginning.

Оксана зрозуміла, що страх - це лише тінь, а попереду - світло.

Oksana realized that fear is just a shadow, and ahead lies the light.

Вона з нетерпінням чекала на новий день, знаючи, що знайшла не тільки нових друзів, а й себе.

She eagerly awaited a new day, knowing she had found not only new friends but also herself.