Весняний ранок у Києві.

A spring morning in Kyiv.

Сонце яскраво світить над золотими куполами Печерської Лаври.

The sun shines brightly over the golden domes of the Pecherska Lavra.

Люди з кошиками, наповненими святковою Паскою та кольоровими яйцями, поспішають на богослужіння.

People with baskets filled with festive Paskas and colorful eggs rush to the church service.

У цьому святковому натовпі – Оксана, молода жінка з задумливим поглядом.

In this festive crowd is Oksana, a young woman with a pensive look.

Цього року Великдень особливий.

This year, Easter is special.

Далеко за кордон полетіла Оксана, щоб повернутися з відповідями.

Oksana flew far abroad to return with answers.

Її супроводжує Максим, двоюрідний брат з Америки, який вперше відвідує Україну.

She is accompanied by Maksym, a cousin from America, who is visiting Ukraine for the first time.

Він також шукає щось своє, приховане в родинній історії.

He is also searching for something of his own, hidden in the family history.

У Лаврі тихо, лише чути мелодійний дзвін дзвонів.

In the Lavra, it's quiet, only the melodic ringing of bells can be heard.

Оксана не може відвести очей від бабусі Лесі, яка завжди щось недоговорює про сімейне минуле.

Oksana can't take her eyes off Babusia Lesia, who always leaves something unsaid about the family past.

Недільний обід – чудова нагода поставити запитання.

The Sunday dinner is a perfect opportunity to ask questions.

За святковим столом стоять великий різьблений хрест і старовинна ікона – сімейні реліквії, які передаються з покоління в покоління.

At the festive table stand a large carved cross and an antique icon—family heirlooms passed down from generation to generation.

Після благословення їжі Оксана набирає сміливості.

After the blessing of the food, Oksana summons her courage.

"Бабусю Лесю," – починає вона несміливо, – "в мене є запитання.

"Babusia Lesia," she begins hesitantly, "I have a question.

Про наше минуле.

About our past.

Що ти приховувала?

What have you been hiding?"

"Бабуся зітхає.

Babusia sighs.

Погляд у неї суворий, але теплий.

Her gaze is stern, but warm.

"Настав час," – каже вона, – "розповісти правду.

"The time has come," she says, "to tell the truth.

Це твоя спадщина.

This is your heritage."

"Слова бабусі змінюють все.

Babusia's words change everything.

Виявляється, що їхній дід, Олег, був відомим майстром, який багато років виготовляв ікони для Лаври.

It turns out their grandfather, Oleh, was a renowned master who created icons for the Lavra for many years.

Але причини його раптового зникнення з родини не розповідаються нікому.

But the reasons for his sudden disappearance from the family were told to no one.

Тепер же бабуся відкриває таємницю – Олег залишив усе, щоб врятувати родину під час війни, пожертвувавши своєю творчістю.

Now, babusia unveils the secret—Oleh left everything to save the family during the war, sacrificing his art.

Максим сидить мовчки, поволі розуміючи, що справжня родина не завжди лише ті, з ким ти живеш поруч.

Maksym sits silently, slowly realizing that true family isn't always just those who live nearby.

Оксана дивиться на Максима з розумінням.

Oksana looks at Maksym with understanding.

Ніби ці нові зв’язки зімкнули їх ще ближче.

It seems as if these new connections have drawn them even closer.

У кистях Оксана тримає кошик з красивими крашанками, але тепер відчуває, що тримає щось більше – спадщину родини.

In her hands, Oksana holds a basket with beautiful krashanky, but now feels she is holding something more—the family's legacy.

Вона відчуває себе частиною чогось більшого, знаходячи мир і спокій до власної історії.

She feels part of something greater, finding peace and calm with her own history.

Цього Великодня Оксана навчилася значення прощення і важливості прийняття свого коріння.

This Easter, Oksana learned the meaning of forgiveness and the importance of embracing her roots.

Обіймаючи бабусю, вона відчуває себе частиною родини, яка розуміє, що всі ми є частиною чогось більшого, і минуле – це частина нас сьогодні.

Hugging babusia, she feels part of a family that understands we are all part of something bigger, and the past is part of us today.

У Печерській Лаврі знову лунають дзвони, вітаючи новий початок.

In the Pecherska Lavra, the bells ring again, welcoming a new beginning.