Львівський вокзал завжди живий.

The Lvivskiy train station is always lively.

Весна розквітає, і пасажири рухаються як хвилі у натовпі.

Spring is blooming, and passengers move like waves in the crowd.

Оксана поспішала.

Oksana was in a hurry.

У руках чашка кави, думки про домашнє завдання розпливалися у голові.

In her hands was a cup of coffee, and thoughts about homework were drifting in her head.

Вона тільки-но відвідала бабусю і планувала повернутися до університету, але її розум шукав натхнення.

She had just visited her grandmother and was planning to return to university, but her mind was searching for inspiration.

Поруч стояв Тарас.

Next to her stood Taras.

Він тримав фотоапарат і книгу, готовий ловити моменти для свого нового проекту.

He was holding a camera and a book, ready to capture moments for his new project.

Тарас був спостережливим, зосередженим на своєму ремеслі, хоча іноді трохи відстороненим від людей.

Taras was observant, focused on his craft, although sometimes a bit detached from people.

Раптом, у натовпі, Оксана ненароком зачепила свою каву, і вона обернулась темною плямою на сторінці книги, яку Тарас тримав відкритою.

Suddenly, among the crowd, Oksana accidentally tipped her coffee, and it turned into a dark stain on the page of the book that Taras was holding open.

Гіркота її кави розповсюджувалася по сторінках зі швидкістю її рефлексів.

The bitterness of her coffee spread across the pages as fast as her reflexes.

"Ой, перепрошую!" — вигукнула Оксана, почервонівши від сорому.

"Oh, I'm sorry!" Oksana exclaimed, blushing with embarrassment.

"Я не хотіла..."

"I didn't mean to..."

Тарас подивився на неї, трохи здивований, але м'яко усміхнувся.

Taras looked at her, a bit surprised, but smiled softly.

"Нічого, таке буває", сказав він і відчув, як цікавість до цієї зустрічі зростає.

"It's okay, it happens," he said, and felt curiosity about this encounter growing.

Оксана, відчуваючи бажання загладити свою провину, почала розмову.

Oksana, feeling the urge to make amends, started a conversation.

"Ви любите читати?" — запитала вона.

"Do you like reading?" she asked.

"Так, це частина моєї роботи", — відповів Тарас, киваючи в бік камери.

"Yes, it's part of my work," replied Taras, nodding towards the camera.

Вони почали розмовляти про фотографії, книги і їхні мрії.

They began talking about photography, books, and their dreams.

Виявилось, що багато чого їх об'єднувало.

It turned out they had a lot in common.

Оксана захоплювалась поезією, а Тарас шукав нові види і натхнення для своїх знімків.

Oksana was passionate about poetry, and Taras was looking for new sights and inspiration for his photos.

Раптом в залі очікування прозвучав голосний оголошення: затримка поїзда.

Suddenly a loud announcement echoed in the waiting area: a train delay.

Додатковий час став несподіваним подарунком.

The extra time became an unexpected gift.

Тарас і Оксана продовжували розмову, перетворюючи хвилини у години.

Taras and Oksana continued their conversation, turning minutes into hours.

Змарнований час на вокзалі тепер не здавався таким марним.

The time wasted at the station now didn't seem so wasted.

В обох зросло почуття, що ця зустріч важлива.

Both felt that this meeting was important.

Оксана відчула, що нова людина може стати джерелом натхнення.

Oksana sensed that a new person could become a source of inspiration.

Тарас зрозумів, що спілкування теж може бути цінним.

Taras realized that communication could also be valuable.

"Може, обміняємося контактами?" — запропонував Тарас перед самим від’їздом.

"Shall we exchange contacts?" Taras suggested right before leaving.

"З радістю", — погодилася Оксана, відчуваючи, як їй стає легше на серці.

"With pleasure," Oksana agreed, feeling her heart lighten.

І так, з новим знайомством в руках та душею, кожен з них відправився своєю дорогою.

And so, with a new acquaintance in hand and spirit, each went their separate ways.

Оксана планувала новий вірш, а Тарас уявляв нові кадри, які він збереже зі свого шляху.

Oksana planned a new poem, and Taras imagined new shots he would capture on his journey.

Разом, в їхньому світі склалася нова позитивна історія — історія про несподівані зустрічі, які залишають слід у житті.

Together, they composed a new positive story—a story of unexpected encounters that leave a mark on life.