Улітку, коли сонце яскраво світило на сучасний передмістя, на вулицях було людно.

In the summer, when the sun brightly shone on the modern suburb, the streets were crowded.

У вихідні дні супермаркет завжди був переповнений людьми.

On weekends, the supermarket was always filled with people.

Оксана, зі списком покупок у руці, йшла швидким темпом до магазину.

Oksana, with a shopping list in hand, was briskly walking towards the store.

Її чоловік Тарас і підліток син Юрій ішли поруч.

Her husband Taras and their teenage son Yuriy walked alongside her.

Оксана була відома тим, що завжди все планувала до дрібниць, і сьогоднішній похід за продуктами не був винятком.

Oksana was known for always planning everything down to the last detail, and today's grocery trip was no exception.

Вона хотіла підготувати вечерю для родини, тому важливо було закупити все якомога швидше і при цьому не вийти за межі бюджету.

She wanted to prepare dinner for the family, so it was important to shop as quickly as possible and stay within budget.

Тарас плескав її по плечу: "Не хвилюйся, з нами все буде добре.

Taras patted her on the shoulder: "Don't worry, we'll be fine."

" Але Оксана лише зітхнула.

But Oksana just sighed.

"Я просто хочу все зробити правильно," - сказала вона.

"I just want to do everything right," she said.

Юрійовий розум був зайнятий іншим: він тримав у руках телефон і навряд чи звертав увагу на навколишнє.

Yuriy's mind was occupied with something else: he was holding a phone and barely paying attention to the surroundings.

"Юрію, ти міг би допомогти," — сказала Оксана, бачачи його байдужість.

"Yuriy, you could help," said Oksana, noticing his indifference.

При цьому супермаркет був наповнений гуркотом візків та гомоном людей, які поспішали здійснити покупки.

Meanwhile, the supermarket was filled with the clatter of carts and the hum of people rushing to make their purchases.

"Добре, мамо," - неохоче відповів Юрій, не відриваючи погляду від екрана.

"Okay, mom," Yuriy replied reluctantly, not taking his eyes off the screen.

Оксана лише похитала головою, відчуваючи, як її фрустрація зростає.

Oksana just shook her head, feeling her frustration grow.

Проте, як тільки вони дійшли до середини магазину, Оксана відчула, як її контроль над ситуацією слабшає.

However, as soon as they reached the middle of the store, Oksana began to feel her control over the situation slipping.

Вирішивши змінити свій підхід, вона сказала: "Тарасе, можливо, ти міг би зайнятися м'ясом, а Юрій — овочами?

Deciding to change her approach, she said: "Taras, maybe you could take care of the meat, and Yuriy — the vegetables?"

" Її голос м'якше, ніж вона очікувала.

Her voice was softer than she expected.

Тарас усміхнувся і без вагань погодився.

Taras smiled and agreed without hesitation.

"Звісно," - сказав він, направляючись до відділу м'яса.

"Of course," he said, heading towards the meat department.

Юрій, хоч і без особливого бажання, нарешті відвів погляд від екрана і попрямував до відділу з овочами.

Yuriy, though not particularly enthusiastic, finally looked up from his screen and headed to the vegetable section.

Залишившись одна, Оксана відчула дивне полегшення.

Left alone, Oksana felt a strange relief.

Вона зупинилася і дивилася, як її родина самостійно виконує завдання.

She paused and watched as her family independently carried out tasks.

Це було новим для неї — довіряти що хтось може допомогти.

It was new for her — trusting that someone could help.

Згодом, на касі, кошик був повний.

Later, at the checkout, the cart was full.

Юрій здивував маму, обравши найнужніші овочі без зайвого.

Yuriy surprised his mother by choosing only the necessary vegetables without any extras.

Тарас знайшов чудову знижку на м'ясо.

Taras found a great discount on meat.

Оксана виразила вдячність: "Дякую вам обом.

Oksana expressed her gratitude: "Thank you both.

Ви дійсно допомогли.

You really helped."

"Юрій вирівняв плечі: "Мамо, іноді просто треба довіряти нам.

Yuriy straightened his shoulders: "Mom, sometimes you just have to trust us."

" В його голосі була надія, що викликала усмішку на обличчі Оксани.

His voice carried a note of hope that brought a smile to Oksana's face.

Коли вони виходили з магазину, відчувалося, що між ними щось змінилося.

As they left the store, it felt like something had changed between them.

Оксана більше не відчувала необхідності контролювати все довкола.

Oksana no longer felt the need to control everything around her.

Вона зрозуміла, що гнучкість і довіра можуть привести родину до гармонії.

She realized that flexibility and trust could lead the family to harmony.

Зрештою, вони виконали своє завдання вчасно і вклалися в бюджет.

In the end, they completed their task on time and stayed within budget.

Це був вдалий день.

It was a successful day.