У лікарні, серед світла ламп і руху медсестер, панував особливий настрій.

In the hospital, amidst the light of lamps and the movement of nurses, there was a special atmosphere.

Здавалося, що навіть небо за вікном вже відчувало наближення свята Івана Купала.

It seemed that even the sky outside the window already felt the approach of Ivana Kupala holiday.

Олена, молода медсестра з умілими руками та великим серцем, мала особливий план.

Olena, a young nurse with skilled hands and a big heart, had a special plan.

За кілька днів тут, в польовій лікарні, вона хотіла організувати виступ талантів, щоб підтримати пацієнтів та персонал.

In a few days, here in the field hospital, she wanted to organize a talent show to support both the patients and the staff.

Олена клопоталася біля столу, сплітаючи гірлянди з кольорового паперу та пустих крапельниць, які за мить перетворяться на ліхтарики.

Olena was bustling around a table, weaving garlands from colored paper and empty IV bags, which would soon turn into lanterns.

Вона працювала невтомно, переконуючи кожного, що талант-шоу — це те, що їм усім потрібно.

She worked tirelessly, convincing everyone that the talent show was exactly what they all needed.

Віталій, дотепний студент-медик, проходячи повз, зупинився подивитися.

Vitalii, a witty medical student, stopped to watch as he passed by.

На його обличчі була легка усмішка, але в очах ховалося хвилювання.

There was a slight smile on his face, but his eyes hid anxiety.

Він давно мріяв спробувати себе в стенд-апі, але боявся виступати перед аудиторією.

He had long dreamed of trying his hand at stand-up comedy but was afraid to perform in front of an audience.

Стоячи поруч з Оленою, тихо запитав: "Ти думаєш, у мене вийде?

Standing next to Olena, he quietly asked, "Do you think I'll manage?"

""Звісно, вийде!

"Of course, you will!

Просто потрібно трохи потренуватися", — підбадьорила його Олена, намагаючись розвіяти його сумніви.

You just need a little practice," Olena encouraged him, trying to dispel his doubts.

Тим часом Надія, пацієнтка, яка колись була професійною танцівницею, спостерігала з іншого кінця палати.

Meanwhile, Nadiya, a patient who had once been a professional dancer, watched from the other end of the ward.

Її серце тріпотіло від думок про виступ.

Her heart fluttered at the thought of performing.

Танцювала вона ще до того, як сюди потрапила.

She had danced long before she ended up here.

Але тепер вона не була впевнена в собі.

But now she was unsure of herself.

Проте бажання знову відчути музику та рухи було сильнішим за страхи.

However, the desire to feel the music and movements again was stronger than her fears.

Увечері, коли сонце повільно ховалося за обрій, в залі почали збиратися люди.

In the evening, as the sun slowly hid beyond the horizon, people began gathering in the hall.

Кожен із них трохи нервував, але відчував, що сьогодні буде щось особливе.

Each of them was a bit nervous but felt that something special would happen today.

Навіть запах антисептику забувся за відчуттям близькості літа.

Even the smell of antiseptic faded away in the feeling of the closeness of summer.

Віталій, почувши, що його черга, зібрав усю мужність і вийшов на імпровізовану сцену.

Vitalii, hearing that it was his turn, gathered all his courage and stepped onto the improvised stage.

Він почав свій виступ із жарту про медичну школу, і невдовзі зала наповнилася сміхом.

He began his act with a joke about medical school, and soon the hall was filled with laughter.

Це була його маленька перемога.

It was his small victory.

Потім вийшла Надія.

Then Nadiya took the stage.

Вона зненацька навіть для себе затримала погляд на розвішаних ліхтариках, вдихнула глибоко і почала танець.

To her surprise, she lingered her gaze on the hanging lanterns, took a deep breath, and began to dance.

Її рухи, хоч і трохи повільніші колишніх, все одно були сповнені грації і краси.

Her movements, although a bit slower than before, were still full of grace and beauty.

Зала затихла, захоплена її виступом, і навіть Віталій, який ще тільки втирав піт після свого номеру, був зачарований.

The hall fell silent, captivated by her performance, and even Vitalii, who was still wiping sweat after his routine, was enthralled.

Коли шоу завершилось, всі, хто там був, відчули справжню радість зі сльозами на очах.

When the show ended, everyone there felt true joy with tears in their eyes.

Олена радісно обіймала Ніну, а Віталія плескали по спині.

Olena happily hugged Nina, and Vitalii was patted on the back.

Івана Купала в цей день принесло не тільки свято, а й нові сили всім, хто жив у лікарні.

Ivana Kupala on this day brought not only a celebration but also new strength to everyone living in the hospital.

Маленьке диво стало можливим завдяки їхньому спільному зусиллю.

A small miracle became possible thanks to their joint effort.

З цього дня Олена впевнилась, що навіть в складні часи можна знайти мить для щастя.

From this day, Olena was convinced that even in difficult times, one can find a moment for happiness.

Віталій повірив у себе і свій голос, а Надія зрозуміла, що її талант живе не лише в ідеальних рухах, а у всій її душі.

Vitalii believed in himself and his voice, and Nadiya realized that her talent lived not only in perfect movements but in her entire soul.