Сонячний день висвітлював золоті куполи Софійського собору, коли Оксана крокувала під його величними арками.

The sunny day illuminated the golden domes of the Софійський Cathedral as Оксана walked under its majestic arches.

Вона безмежно любила історію та мистецтво.

She infinitely loved history and art.

Як відданий історик, вона мріяла відновити стару красу собору.

As a dedicated historian, she dreamed of restoring the old beauty of the cathedral.

Та літньої пори ця мрія здавалася ще більш чарівною, адже наближалося свято Івана Купала.

And in the summer, this dream seemed even more magical, as the Івана Купала holiday was approaching.

Друзі часто запрошували її на свято, та всередині Оксана знала, що її справжня любов — це робота.

Friends often invited her to the celebration, but inside Оксана knew that her true love was her work.

Але останніми днями щось було не так.

But lately, something was off.

Її серце, здавалося, билося інакше.

Her heart seemed to beat differently.

Кожен крок давався важко.

Every step felt difficult.

Вона знала, що це може бути пов'язано з її рідкісним захворюванням серця, але боялася зізнатися у цьому.

She knew it might be related to her rare heart condition, but she was afraid to admit it.

Дмитро, її підтримка і коханий, кілька разів помічав Оксанине погане самопочуття.

Дмитро, her support and beloved, noticed Оксана’s poor health several times.

Він дуже турбувався за неї.

He was very worried about her.

Одного вечора, під зоряним небом, вона нарешті зважилася відкритися йому.

One evening, under the starry sky, she finally decided to open up to him. "

"Дмитре, мені потрібно сказати про щось важливе", - почала вона.

Дмитре, I need to tell you something important," she began.

Її голос був тремтливий, але вона продовжила.

Her voice was trembling, but she continued.

Дмитро слухав уважно, з переживанням у погляді.

Дмитро listened attentively, concern in his gaze.

Він обіцяв бути поруч і допомогти їй у всьому.

He promised to be beside her and support her in everything.

На наступний день Оксана пішла до Михайла — досвідченого кардіолога.

The next day, Оксана went to see Михайло — an experienced cardiologist.

Він хоч і був зайнятим лікарем, але завжди знаходив час для своїх пацієнтів.

Although he was a busy doctor, he always found time for his patients.

Його доброзичливий голос заспокоював.

His friendly voice was calming. "

"Оксано, ти не можеш ігнорувати цю проблему.

Оксано, you cannot ignore this problem.

Ти повинна відпочити", - сказав він.

You must rest," he said.

Але Оксана не могла так просто відмовитися від свого проекту.

But Оксана couldn’t simply abandon her project.

Перед святом Івана Купала, коли на вулицях міста загравало народне гуляння, Оксана підготувала презентацію про хід реставраційних робіт.

Before the Івана Купала holiday, when the city streets were alive with folk festivities, Оксана prepared a presentation on the progress of the restoration work.

Вона була зосередженою, поки не відчула, як слабість підкрадається до неї.

She was focused until she felt weakness creeping up on her.

Перед тим як зрозуміти, що відбувається, вона втратила свідомість.

Before she realized what was happening, she fainted.

Всі навколо кинулися на допомогу.

Everyone around rushed to help.

Дмитро і Михайло були поряд, миттєво діяли.

Дмитро and Михайло were nearby, acting immediately.

Того вечора правда вийшла на яв.

That evening, the truth came out.

Колеги дізналися про її стан.

Colleagues learned about her condition.

Оксана враз усвідомила, що не може далі ховати своє захворювання.

Оксана suddenly realized that she couldn’t continue hiding her illness.

Це був момент, коли всі зрозуміли ціну її пристрасті до роботи.

It was a moment when everyone understood the price of her passion for work.

З допомогою Дмитра і Михайла, Оксана вирішила призупинити свою діяльність, щоб подбати про здоров’я.

With the help of Дмитро and Михайло, Оксана decided to pause her activities to take care of her health.

Хороша новина полягала у тому, що її колеги підтримували її план та готові були продовжити роботу за її вказівками на відстані.

The good news was that her colleagues supported her plan and were ready to continue the work following her remote instructions.

Собор такими сонячними днями був ще прекраснішим розумінням того, що мрії не розвіються, якщо подбати про себе.

On such sunny days, the cathedral was even more beautiful with the understanding that dreams won't fade if you take care of yourself.

Згодом Оксана навчилася зберігати баланс між пристрастю до мистецтва та потребою у самодопомозі.

Over time, Оксана learned to maintain a balance between her passion for art and the need for self-care.

Вона дякувала своїм друзям за підтримку, усвідомлюючи важливість допомоги близьких.

She thanked her friends for their support, realizing the importance of help from loved ones.

Тепер попереду були нові можливості.

Now new opportunities lay ahead.

Вона знала, що повернеться до справи, наскільки дозволятиме здоров'я, адже у неї ще стільки мрій, що чекають на втілення.

She knew she would return to her work as much as her health allowed, as she still had so many dreams waiting to be realized.