Осінь панувала в Києві.

Autumn reigned in Kyiv.

Листя на деревах виблискувало різними відтінками жовтого й оранжевого, створюючи чудовий килим на тротуарах.

The leaves on the trees shimmered with various shades of yellow and orange, creating a beautiful carpet on the sidewalks.

Усе це тільки додавало атмосфери до подій у Українському Хабі ІТ-інновацій, де сьогодні зібрались десятки амбітних стартаперів.

All this only added to the atmosphere of the events at the Ukrainian IT Innovation Hub, where dozens of ambitious startup founders had gathered today.

Олеся і Юрій стояли біля стійки реєстрації, тримаючи в руках ноутбук з усіма необхідними файлами для свого виступу.

Olesia and Yuriy stood by the registration desk, holding a laptop with all the necessary files for their presentation.

Олеся з тривогою дивилася на екран.

Olesia looked at the screen with anxiety.

Вона ніколи не любила виступати перед аудиторією, але цього разу все мало бути інакше.

She never liked speaking in front of an audience, but this time had to be different.

Їхня ідея могла змінити світ — або принаймні здобути фінансування, щоб почати втілювати її в життя.

Their idea could change the world — or at least secure funding to start implementing it.

Юрій, на відміну від неї, виглядав абсолютно спокійним.

Yuriy, in contrast to her, looked completely calm.

"Все буде добре," сказав він, підморгнувши, коли наставав момент їхнього виходу на сцену.

"Everything will be fine," he said with a wink as the moment came for them to take the stage.

"Головне - імпровізувати.

"The main thing is to improvise."

"Коли вони розпочали презентацію, на екрані раптом з'явилися не їхні слайди, а фотографії та текст про історію танцюючих ведмедів у Україні.

When they started the presentation, suddenly, not their slides, but photos and text about the history of dancing bears in Ukraine appeared on the screen.

Олеся заклякла від здивування.

Olesia froze in surprise.

Юрій, однак, швидко оцінив ситуацію і тихо задихнув від сміху.

Yuriy, however, quickly assessed the situation and quietly stifled a laugh.

"Ми легко розважимо ними аудиторію," прошепотів він Олі.

"We can easily entertain the audience with this," he whispered to Olesia.

Неквапливо, майже без помітної паузи, Юрій почав говорити про те, як "танцюючі ведмеді" символізують партнерство в технологічних рішеннях.

Unhurriedly, almost without a noticeable pause, Yuriy began to speak about how "dancing bears" symbolize partnership in technological solutions.

Олеся зібралася з духом і приєдналася, намагаючись повернути слухачів до їх справжньої ідеї — нової платформи для інтеграції систем "розумної" автоматизації в містах.

Olesia gathered herself and joined in, trying to steer the audience back to their real idea — a new platform for integrating "smart" automation systems in cities.

Аудиторія спочатку просто не могла лишитися серйозною, але з кожною хвилиною все більше людей почало дивитися на них з інтересом.

At first, the audience simply couldn't remain serious, but with each passing minute, more and more people began to look at them with interest.

Коли Олеся зненацька зупинилася, щоб зібрати свої думки, гучний сміх перервався і одна людина на останньому ряду підняла руку.

When Olesia suddenly stopped to collect her thoughts, loud laughter was interrupted, and one person in the last row raised their hand.

— Ви мали на увазі весь час ведмедів чи це є частиною вашої платформи?

— Did you mean the bears the whole time, or is this part of your platform?

— запитав чоловік.

— the man asked.

На сцені запанувала тиша, але в погляді Юрія сяяв виклик.

Silence reigned on stage, but a challenge shone in Yuriy's eyes.

"Цікаво, що ви зацікавилися," відповів він.

"It's interesting that you're curious," he responded.

"Ми можемо пояснити, якщо ви дасте шанс.

"We can explain if you give us a chance."

"Після презентації інвестор, той самий чоловік з питанням, підійшов до Олесі і Юрія.

After the presentation, an investor, the same man who had asked the question, approached Olesia and Yuriy.

Він виразив захоплення їхньою адаптивністю і попросив зустріч для детальнішого обговорення їхньої технології.

He expressed admiration for their adaptability and requested a meeting to discuss their technology in more detail.

Залишаючи Хаб, Олеся відчула полегшення і радість.

Leaving the Hub, Olesia felt relief and joy.

Це була не лише перемога, але й важливий урок про силу несподіванок і вміння імпровізувати.

It was not only a victory but also an important lesson about the power of surprises and the ability to improvise.

Юрій підморгнув їй знову: "Я ж казав, що все вийде.

Yuriy winked at her again: "I told you it would work out.

Ведмеді — наш талісман!

Bears are our talisman!"

"Вони рушили додому, усміхаючись і обговорюючи, як підготуються до наступної зустрічі.

They headed home, smiling and discussing how to prepare for the next meeting.

Вечір у Києві був спокійний, і тепле світло ламп дарувало відчуття затишку.

The evening in Kyiv was calm, and the warm light of the lamps provided a sense of coziness.

Олеся більше не боялася публічних виступів — тепер вона знала, що зможе впоратися з будь-яким викликом, поруч з нею був Юрій.

Olesia was no longer afraid of public speaking — now she knew she could handle any challenge, especially with Yuriy by her side.