Осінь принесла Києву своє золото та червоне листя.

Autumn brought its gold and red leaves to Kyiv.

В той час, коли повітря вже обіцялось бути прохолодним, в дитячому будинку на околиці міста кипіла робота.

At a time when the air already promised to be cool, work was bustling at the orphanage on the outskirts of the city.

Серед гамору дитячих голосів з'являвся тихий голос Дмитра.

Among the clamor of children's voices appeared the quiet voice of Dmytro.

Він був високим, худим хлопцем з великими очима, які завжди дивилися серйозно і заглиблено.

He was a tall, thin boy with large eyes that always looked serious and profound.

Цього року він мав особливу турботу: зима наступала, а у Катерини досі не було теплого одягу.

This year, he had a special concern: winter was approaching, and Kateryna still didn't have warm clothing.

Катерина завжди вміла бачити світ в яскравих кольорах.

Kateryna always knew how to see the world in bright colors.

Її уява була безмежною, ніби сама осінь на дворі.

Her imagination was boundless, as if it were the autumn itself outside.

Дівчинка постійно знаходила щось чудесне навіть в найпростіших речах.

The girl constantly found something wonderful even in the simplest of things.

Дмітро любив, як вона вміла робити життя в дитбудинку трохи яскравішим, попри все.

Dmytro loved how she could make life at the orphanage a bit brighter, despite everything.

Був час підготовки до Геловіну, свята, яке мало принести трішки радості всім сиротам.

It was a time of preparation for Halloween, a holiday that was supposed to bring a little joy to all the orphans.

Та грошей на костюми та інші прикраси в дитячого будинку не вистачало.

But there wasn't enough money for costumes and other decorations at the orphanage.

Дмітро завжди думав про практичне — як же купити теплий одяг для всіх, проте душа хотіла іншого, хотіла свята для Кати.

Dmytro always thought practically — how to buy warm clothing for everyone, yet his soul wanted something else, wanted a holiday for Katy.

Якось вночі, коли всі спали, Дмітро вирішив позаглядати в свою скромну скарбничку.

One night, when everyone was asleep, Dmytro decided to take a look at his modest piggy bank.

Там було декілька монет, зібраних з дрібних нагород за допомогу вихователям.

There were a few coins collected from small rewards for helping the caregivers.

Він вирішив, що зможе з них дещо придбати.

He decided he could buy something with them.

Наступного дня, під час перерви між уроками, він відправився в магазинчик біля дитячого будинку.

The next day, during a break between classes, he went to the little shop near the orphanage.

Там Дмітро вибрав декілька клаптів тканини і кольорові нитки.

There, Dmytro chose some scraps of fabric and colored threads.

Повернувшись, він сів в кутку своєї кімнати і почав шити костюм для Катерини.

Returning, he sat in the corner of his room and began to sew a costume for Kateryna.

Чорно-білі завитки стали крилами, адже вона завжди мріяла бути метеликом.

Black and white curls became wings because she always dreamed of being a butterfly.

Довгий час хлопець працював над костюмом, і в решті, на веселому святі в облітованій залі дитбудинку, Катерина сяяла усмішкою.

For a long time, the boy worked on the costume, and finally, at the joyous celebration in the decorated hall of the orphanage, Kateryna shone with a smile.

Вона була справжнім втіленням своєї уяви, метеликом, який заніс теплий промінь в сірий день.

She was the true embodiment of her imagination, a butterfly that brought a warm ray into the gray day.

Дмітро стояв у кутку, спостерігаючи за гомінкою залою.

Dmytro stood in the corner, watching the lively hall.

Катерина танцювала серед ліхтарів і гарбузів.

Kateryna danced among the lanterns and pumpkins.

Він зрозумів, що навіть невеликі дії можуть приносити великі радості, що справжнє тепло в серці завжди сильніше за холод зими.

He realized that even small actions can bring great joys, that true warmth in the heart is always stronger than the cold of winter.

І в той момент, коли Катерина засміялася так дзвінко, що це почули всі, десь всередині Дмитро знайшов відповідь на свої страхи.

And at that moment, when Kateryna laughed so loudly that everyone heard it, somewhere inside Dmytro found the answer to his fears.

Важливо бачити не тільки власні проблеми, а й світло, яке можна дарувати іншим, як він подарував Катерині той малий, але такий важливий шматочок свята.

It is important not only to see your own problems but also the light you can give to others, just as he gave Kateryna that small yet so important piece of the holiday.