На березі Чорного моря під місячним сяйвом, Оксана, Дмітро і Ніна прийшли до Одеського пісчаного пляжу на останню шкільну екскурсію.

On the shore of the Chorne more under the moonlight, Oksana, Dmytro, and Nina arrived at the Odeskyi sandy beach for their last school excursion.

Осіннє сонце вже сідало, підфарбовуючи небо рожевими та помаранчевими відтінками.

The autumn sun was already setting, painting the sky with pink and orange hues.

На цьому фоні хвилі тихо розбігалися по березі, створюючи відчуття спокою.

Against this backdrop, the waves quietly spread across the shore, creating a sense of calm.

Дмітро стояв окремо від групи, вдивляючись у далечінь горизонту.

Dmytro stood apart from the group, gazing into the distant horizon.

Його непокоїло майбутнє.

He was worried about the future.

Куди йти далі? Яке рішення правильне?

Where to go next? Which decision is the right one?

Йому потрібно було зробити вибір щодо свого майбутнього університету.

He needed to make a choice about his future university.

Дім, родина, безпека — все це тримало його від рішучого кроку.

Home, family, safety—all these held him back from taking a decisive step.

Поруч до нього підійшла Оксана.

Oksana approached him.

Вона була однією з тих, хто жадав відкриттів.

She was one of those who craved discoveries.

Незважаючи на її сміливість, і вона мала власні сумніви.

Despite her bravery, she too had her own doubts.

Її родина не хотіла, щоб вона йшла далеко.

Her family didn't want her to go far.

— Дмітро, про що ти думаєш? — запитала вона з посмішкою, яка завжди піднімала настрій.

"Dmytro, what are you thinking about?" she asked with a smile that always lifted the mood.

Дмітро відвернув погляд від горизонту та подивився на Оксану.

Dmytro turned his gaze from the horizon and looked at Oksana.

— Я боюсь, — відповів він щиро.

"I'm scared," he admitted honestly.

— Не знаю, чи варто залишати все знайоме та йти в нове місце.

"I don't know if it's worth leaving everything familiar and going to a new place.

Як думаєш, що мені робити?

What do you think I should do?"

Оксана задумалася, перш ніж відповісти.

Oksana contemplated before replying.

— Я теж хвилююся, — зізналася вона.

"I'm worried too," she confessed.

— Але інколи треба ризикувати заради нових можливостей.

"But sometimes, you need to take risks for new opportunities.

Мені здається, що наше майбутнє повинно бути особистим вибором, не чийсь інший.

I think our future should be a personal choice, not someone else's."

До них приєдналася Ніна, яка майже відразу зрозуміла, що розмова серйозна.

Nina joined them, almost immediately realizing that the conversation was serious.

— Друзі, я теж переживаю, — почала вона нерішуче.

"Friends, I'm worried too," she began hesitantly.

— Всі ці зміни... мої батьки розлучаються, і я іноді не знаю, де моє місце.

"All these changes... my parents are getting divorced, and sometimes I don't know where I belong.

— Але ми завжди можемо підтримувати одне одного.

But we can always support each other."

Сонце вже ховалося за горизонтом, і три друзі сиділи на піску біля самого краю води.

The sun was already hiding behind the horizon, and the three friends sat on the sand at the very edge of the water.

Хвилі ніжно обіймали їхні ноги.

The waves gently embraced their feet.

Всі троє відчули полегшення від того, що змогли поділитися своїми страхами.

All three felt relieved that they could share their fears.

Дмітро раптом відчув рішучість, про яку навіть не підозрював.

Suddenly, Dmytro felt a determination he hadn't even suspected.

— Дякую вам, — проговорив він.

"Thank you," he said.

— Я вирішив. Вирушу у Львів.

"I've decided. I will head to Lviv.

Це великий крок, але я готовий ризикнути.

It's a big step, but I'm ready to take the risk."

Оксана посміхнулася, а Ніна міцно обійняла його.

Oksana smiled, and Nina hugged him tightly.

— Все буде добре.

"Everything will be fine.

Ми завжди допомагатимемо один одному, — запевнила вона.

We will always help each other," she assured him.

Оксана додала:

Oksana added:

— Я теж ризикну.

"I'm going to take a risk too.

Оберем своє власне майбутнє, а не те, яке вирішили для нас інші.

Let's choose our own future, not the one others have decided for us."

Після цих слів вони всі троє відчули, що готові йти власним шляхом.

After these words, all three felt ready to walk their own paths.

Цей вечір на місячному пляжі став для них новим початком, обіцяючи пригоди та випробування, але тепер разом вони були готові до будь-яких викликів.

That evening on the moonlit beach became a new beginning for them, promising adventures and trials, but now together, they were prepared for any challenges.