Тунель закоханих у Клевані вабив своєю магією.

The Tunnel of Love in Klevan attracted with its magic.

Дерева обіймалися один з одним, створюючи зелені арки.

Trees embraced one another, creating green arches.

Осінь додавала своїх кольорів, і листя повільно падало на землю, творячи килим з золотих відтінків.

Autumn added its colors, and leaves slowly fell to the ground, creating a carpet of golden shades.

Андрій, тримаючи руку Світлани, відчував легкий вітер, який лагідно обіймав їхні обличчя.

Andriy, holding Svitlana's hand, felt a gentle wind tenderly embracing their faces.

Але в серці хлопця клубилась тривога.

But in the boy's heart, anxiety swirled.

Серце билося швидше, ніж зазвичай.

His heart was beating faster than usual.

Світлана помітила його неспокій.

Svitlana noticed his unease.

"Андрію, ти сьогодні особливо тихий," сказала вона, злегка нахиливши голову.

"Andriy, you're especially quiet today," she said, slightly tilting her head.

"Та все добре," відповів він, усміхаючись, але погляд його був розосередженим.

"It's all good," he replied, smiling, but his gaze was unfocused.

Чи дійсно все добре?

Was everything really alright?

Богдан, дитячий друг Андрія, приєднався до прогулянки.

Bohdan, Andriy's childhood friend, joined the walk.

Він приїхав в Клевань на кілька днів.

He came to Klevan for a few days.

З його присутністю в повітрі повисла невиразна напруга.

His presence brought an indistinct tension into the air.

Богдан завжди був допитливим, і це було трохи незручно для Андрія.

Bohdan was always curious, which was a little uncomfortable for Andriy.

"То, Андрію, як ваші плани на майбутнє?

"So, Andriy, what are your plans for the future?"

" запитав Богдан, кидаючи погляд на Світлану.

Bohdan asked, glancing at Svitlana.

Він завжди любив дізнаватися про життя інших.

He always loved to learn about others' lives.

Андрій зупинився.

Andriy stopped.

Йому стало важко дихати.

It became hard for him to breathe.

Серце калатало.

His heart pounded.

Він відчув, що не може більше приховувати.

He felt that he could no longer hide.

"Світла, мені щось зле," прошепотів він, схиливши голову.

"Svitlana, I don't feel well," he whispered, bowing his head.

Світлана негайно звернула увагу на його бліду поставу.

Svitlana immediately focused on his pale demeanor.

Вона провела долонею по його руці, намагаючись заспокоїти.

She ran her hand along his arm, trying to calm him.

"Можливо, треба звернутися до лікаря?

"Maybe we should see a doctor?"

" запитала вона з турботою.

she asked with concern.

Андрій зібрався з силами.

Andriy gathered his strength.

"Я не хотів вас турбувати, мав надію, що мине.

"I didn't want to worry you, hoped it would pass."

"Богдан з розумінням відступив крок назад.

Bohdan understandingly took a step back.

"Вибач, Андрію, я не знав.

"Sorry, Andriy, I didn't know."

"І в той момент, коли листя закружляло в повітрі, Світлана ніжно взяла його за обидві руки.

And at that moment, when the leaves swirled in the air, Svitlana gently took his hands in hers.

"Ми звернемося до лікаря разом.

"We'll go to see a doctor together.

А зараз просто будь поруч.

But for now, just stay close.

Я з тобою," сказала вона впевнено.

I'm with you," she said confidently.

Вони продовжили прогулянку, тримаючись за руки.

They continued their walk, holding hands.

Богдан йшов поруч, пригадуючи спільні дитячі пригоди.

Bohdan walked alongside, reminiscing about shared childhood adventures.

Усі троє відчували, що це була важлива мить – момент, коли не треба було ховатися за словами або вигляду.

All three felt that it was an important moment—a moment when they didn't need to hide behind words or appearances.

Вони відчули спокій, який подарував Тунель кохання.

They felt the peace that the Tunnel of Love provided.

Андрій примусив себе відкритися, а це зміцнило його стосунки зі Світланою.

Andriy forced himself to open up, strengthening his relationship with Svitlana.

У цьому лісі, де дерева об’єднувалися у вічний союз, Андрій почув, як його серце б'ється рівніше.

In this forest, where trees united in an eternal alliance, Andriy sensed his heartbeat more steadily.

Здається, йому вистачало лише щирості і кохання.

It seemed that all he needed was sincerity and love.

І кожен з них зрозумів, що найважливіше – це вміння бути разом у будь-якій ситуації.

And each of them understood that the most important thing is the ability to be together in any situation.