У кав’ярні Львова завжди панує тепла атмосфера.

In a kahvyarnya in Lviv, there always prevails a warm atmosphere.

Запах свіжозвареної кави, дерев'яні стіни і м’яке світло роблять її ідеальним місцем для зустрічей.

The scent of freshly brewed coffee, wooden walls, and soft lighting make it an ideal place for meetings.

Великі вікна відкривають вид на золотисті осінні дерева, які прикрашають бруковані вулиці.

Large windows open up a view of golden autumn trees that adorn the cobblestone streets.

У цей осінній день Олеся, молода мисткиня, нервово чекала на зустріч із Дмитром.

On this autumn day, Olesya, a young artist, nervously waited for a meeting with Dmytro.

Він був власником однієї з відомих галерей у Львові.

He was the owner of one of the famous galleries in Lviv.

Її серце билося швидше від думки, що її роботи можуть з’явитися там.

Her heart beat faster at the thought that her works might appear there.

— Привіт, Олеся.— Дмитро ввічливо вклонився, сідаючи за столик.

"Hello, Olesya," Dmytro politely bowed as he sat down at the table.

— Вітаю, Дмитре. Я принесла з собою кілька моїх картин.

"Greetings, Dmytro. I brought a few of my paintings.

Вони трохи незвичні, але мають особливий стиль, — сказала Олеся, відчуваючи, як її голос злегка тремтить.

They're a bit unusual, but they have a special style," said Olesya, sensing her voice tremble slightly.

Поблизу, за кавоваркою, працював Тарас, бариста.

Nearby, behind the coffee machine, worked Taras, the barista.

Любитель мистецтва, він часто прислухався до розмов у кав’ярні, уникаючи втручання.

An art lover, he often listened to conversations in the kahvyarnya, avoiding interference.

Але цього разу випадково натрапив на тему, яка його зацікавила.

But this time, he stumbled upon a topic that interested him.

— Непогано, — Дмитро розглядав картини Олесі з певним сумнівом.

"Not bad," Dmytro examined Olesya's paintings with some doubt.

— Стиль цікавий, але ризик.

"The style is interesting, but it's a risk.

Ви розумієте? Чи не забагато абстракції?

Do you understand? Isn't there too much abstraction?"

Олеся знітливо кивнула, розмірковуючи, чи не краще було б дотримуватися традиційних методів.

Olesya nodded bashfully, pondering whether it would have been better to stick to traditional methods.

Тарас, подаючи каву, мимоволі подивився на одну з картин.

Taras, serving coffee, unwittingly glanced at one of the paintings.

— Ви знаєте, що ця картина нагадує мій рідний сільський пейзаж восени, — сказав Тарас, посміхаючись.

"You know, this painting reminds me of my native village landscape in autumn," said Taras, smiling.

Цей коментар потрапив у саме серце Дмитрова.

This comment hit the heart of Dmytro.

Він ще раз зосередився на картині.

He focused on the painting once more.

Його погляд став уважнішим.

His gaze became more attentive.

— Може, ви й маєте рацію, — пробуркотів Дмитро, задумливо спостерігаючи за грою фарб.

"Maybe you're right," murmured Dmytro, thoughtfully observing the play of colors.

— Цікаво. Є щось свіже.

"Interesting. There's something fresh.

Можливо, варто ризикнути.

Perhaps it's worth the risk."

Олеся відчула, як полегшення омиває її.

Olesya felt relief wash over her.

Вона з новими силами продовжила розповідати про свої роботи, цей раз вже без сумнівів.

She continued to talk about her works with newfound confidence, this time without hesitation.

— Я думаю, ми могли б виділити невеликий куточок у галереї для вашої експозиції, — нарешті сказав Дмитро.

"I think we could allocate a small corner in the gallery for your exhibition," Dmytro finally said.

Олесю переповнювала радість.

Olesya was overwhelmed with joy.

Вона знайшла власний голос у світі мистецтва і тепер була готова ділитися ним з іншими.

She had found her own voice in the art world and was now ready to share it with others.

Завдяки несподіваній допомозі Тараса, її творчість здобула шанс бути поміченою.

Thanks to Taras's unexpected help, her creativity had a chance to be noticed.

Відтоді Олеся стала більш впевненою у своїй мистецькій самобутності, розуміючи, що її особливий погляд на світ вартий того, щоб його бачили й обговорювали.

Since then, Olesya became more confident in her artistic identity, understanding that her unique perspective on the world was worthy of being seen and discussed.