На вершині висотки в Києві, де горизонти зустрічаються з осіннім небом, три людини зібралися в цей вирішальний день.

At the top of a skyscraper in Kyiv, where the horizons meet the autumn sky, three people gathered on this decisive day.

Олена, відчуваючи холодний вітер, вдивлялася вниз на вулиці, де натовпи людей пачками ходили в обидва напрямки.

Olena, feeling the cold wind, peered down at the streets, where crowds of people moved in both directions.

Сьогодні була важлива акція протесту, і вона мала надію, що все йде за планом.

Today was an important protest, and she hoped that everything was going according to plan.

Олена давно вже розчарувалася в політичній системі.

Olena had long been disillusioned with the political system.

Кожна її спроба змінити щось провалювалася, але це лише зміцнювала її рішучість.

Every attempt she made to change something had failed, but this only strengthened her resolve.

Сьогодні вона готувалася до найвеличнішої акції — демонстрації, яка приверне увагу всіх.

Today, she was preparing for the grandest action — a demonstration that would capture everyone's attention.

Але є одна проблема: Дмітро.

But there was one problem: Dmytro.

Він був близьким їй акціонером, але останнім часом щось в його діях здавалося підозрілим.

He was a close shareholder, but recently something about his actions seemed suspicious.

Чутки казали, що він може працювати з владою.

Rumors suggested he might be working with the authorities.

Олена розуміла: якщо Дмітро справді зрадник, це може знищити всю справу.

Olena understood that if Dmytro was indeed a traitor, it could ruin everything.

Вона вирішила поговорити з ним на самому даху.

She decided to talk to him on the rooftop.

Може, це допоможе з'ясувати правду і уникнути катастрофи.

Maybe this would help uncover the truth and avoid disaster.

В цей момент до неї приєднався Ярослав, ще один активіст, який завжди підтримував її у всьому.

At this moment, she was joined by Yaroslav, another activist who always supported her in everything.

"Олено, чому ти така напружена?" — запитав Ярослав, дивлячись у її очі.

"Olena, why are you so tense?" Yaroslav asked, looking into her eyes.

"Дмітро," — відповіла Олена коротко. "Я не впевнена в ньому."

"Dmytro," Olena replied briefly. "I'm not sure about him."

Ярослав кивнув. "Ти повинна дізнатися. Але ми — за тобою, завжди."

Yaroslav nodded. "You need to find out. But we are behind you, always."

З цими словами Олена наблизилась до місця, де стояв Дмітро, прикутий до панорами столиці, неначе шукаючи підтримки в холодних висотах.

With these words, Olena approached the place where Dmytro stood, bound to the view of the capital, as if seeking support in the cold heights.

"Дмитре, я хочу знати одне: на чиєму ти боці?" — вона майже зашепотіла, дивлячись йому прямо у вічі.

"Dmytro, I want to know one thing: whose side are you on?" she almost whispered, looking him straight in the eye.

Він відвернувся, не витримуючи її погляду. "Олено, все не так, як здається..."

He turned away, unable to withstand her gaze. "Olena, things are not as they seem..."

Тим часом, знизу, звуки почали доноситися все голосніше.

Meanwhile, from below, the sounds grew louder.

Люди скандували, поліція організовувала свої ряди.

People chanted, the police organized their ranks.

Було напружено.

Tension was palpable.

"Пояснися," — настояла Олена.

"Explain," Olena insisted.

Дмітро, нарешті, повернувся до неї.

Dmytro, finally, turned back to her.

"Я робив це для вас, щоб захистити ваш план.

"I did it for you, to protect your plan.

Я отримав інформацію від влади, але я використав її, щоб уберегти вас."

I got information from the authorities, but I used it to safeguard you."

Слова Дмітра застрягли в повітрі, а Олена скептично вдивлялася в нього.

Dmytro's words hung in the air as Olena looked at him skeptically.

Чи могла вона вірити йому?

Could she trust him?

Та в цей критичний момент вона збагнула: об'єднайся і дій разом, і їх не зламає жодна підозра.

Yet, at this critical moment, she realized: unite and act together, and no suspicion would break them.

"Тоді стань з нами на даху," — сказала Олена, простягаючи руку примирення.

"Then stand with us on the roof," Olena said, extending a hand of reconciliation.

"Нам потрібно, щоб всі побачили нашу єдність."

"We need everyone to see our unity."

І так вони стояли, троє, на вершині крокуючи разом.

And so they stood, the three of them, on the peak, stepping together.

Вони зафіксували свої вимоги, закликавши пресу і людей повернутися до злагоди боротьби.

They outlined their demands, urging the press and the people to return to the accord of the struggle.

Їх голос вільно озвучувався через мегафон, став силою, якої всім так не вистачало.

Their voice, freely broadcasted through a megaphone, became the force that everyone so desperately needed.

Натовп зібрався і слухав, як єдина група, і Олена відчула, що дух змін відроджується.

The crowd gathered and listened as one group, and Olena felt the spirit of change rekindling.

Її віра в рух і в людей відновилася, сили більш не ставилися під сумнів.

Her faith in the movement and the people was restored, her strength no longer in doubt.

Всі об’єдналися, як єдине ціле, заради великої спільної цілі.

All united, as one, for a great common goal.