Біля Бори́спільського міжнародного аеропорту панував осінній день.

Near the Boryspil International Airport, an autumn day reigned.

Жовті та червоні листки кружляли на вітрі, нагадуючи про недовговічність часу.

Yellow and red leaves swirled in the wind, reminding of the fleeting nature of time.

Усередині аеропорту панували інші настрої — нетерпіння, невпевненість, занепокоєння.

Inside the airport, other moods reigned — impatience, uncertainty, anxiety.

Олександр, молодий журналіст, сидів у залі очікування.

Oleksandr, a young journalist, sat in the waiting area.

Він втомився від численних поїздок заради роботи.

He was tired from numerous work-related trips.

Його думки були далеко, у рідному Львові, де сім'я вже починала підготовку до Геловіну.

His thoughts were far away, in his hometown of Lviv, where his family was already starting preparations for Halloween.

Тепло рідного дому та запахи вирізання гарбузів почувалися особливо бажаними.

The warmth of home and the smells of carving pumpkins felt especially desirable.

Ніна та Вадим сиділи поруч, листали книжки, намагаючись знайти спосіб розважити себе.

Nina and Vadym sat nearby, flipping through books, trying to find a way to entertain themselves.

Вони, як і Олександр, мали летіти до Львова, але раптовий страйк авіаліній змінив плани.

They, like Oleksandr, were supposed to fly to Lviv, but a sudden airline strike changed their plans.

Табло відомляло про затримки й скасування рейсів.

The board announced delays and cancellations of flights.

Олександр підвівся, підійшов до Вадима та Ніни.

Oleksandr stood up, approached Vadym and Nina.

"Привіт, як думаєте, що робити далі?

"Hi, what do you think we should do next?"

" — запитав він.

he asked.

"Думали про оренду автомобіля", — відповіла Ніна.

"We thought about renting a car," Nina replied.

"Але це дорого та небезпечно у такий дощ", — додав Вадим, вказуючи на вікно, де лив дощ.

"But it's expensive and dangerous in this kind of rain," Vadym added, pointing to the window where rain was pouring down.

Після короткої розмови вони вирішили приєднатися до групи мандрівників, які найняли вантажівку, щоб дістатися до Львова.

After a short conversation, they decided to join a group of travelers who had hired a truck to get to Lviv.

Олександр був радий цій ідеї, адже це значило, що він може встигнути на святкування.

Oleksandr was glad about this idea, as it meant he could make it to the celebration.

Дорога була важкою.

The journey was difficult.

Дощ лив безперервно, створюючи калюжі на дорозі.

The rain poured relentlessly, creating puddles on the road.

Трафік затримував фургон.

Traffic delayed the van.

В авто панувала тиша, всі були занурені у свої думки.

Inside the vehicle, silence prevailed, and everyone was immersed in their thoughts.

"Але ж часом несподіванки бувають добрі", — раптово сказав Олександр, намагаючись підбадьорити інших.

"But sometimes surprises can be good," Oleksandr suddenly said, trying to cheer up the others.

І правда, коли вантажівка нарешті дісталася Львова, було вже поночі.

Indeed, when the truck finally reached Lviv, it was already night.

Та саме вчасно, щоб побачити, як сім'я Олександра, разом з сільськими дітьми, прикрашає гарбузи на порозі.

Yet just in time to see how Oleksandr's family, together with the village children, were decorating pumpkins on the porch.

Зустріч була теплою і радісною.

The reunion was warm and joyful.

Олександр усміхнувся.

Oleksandr smiled.

Він зрозумів, що хоч дороги можуть бути непрямими, але добрі люди завжди допоможуть їх подолати.

He realized that while roads may be indirect, good people always help overcome them.

Раптом Геловін здався йому ще теплішим святом зі своїми новими друзями.

Suddenly, Halloween seemed to him an even warmer celebration with his new friends.