На самому розі вуліці Богдана Хмельницького і Терещенківської в Києві розташувався парк Шевченка.

At the very corner of vulytsia Bohdana Khmelʹnytsʹkoho and Tereshchenkivsʹka Street in Kyiv, Park Shevchenka is located.

Осінь мерує парком, розфарбовуючи його деревами в багряні, золоті та жовті кольори.

Autumn is reigning over the park, painting its trees in crimson, gold, and yellow colors.

Листя під ногами шурхотить, а легкий вітерець приносить свіжий холод.

The leaves rustle underfoot, and a gentle breeze brings a fresh chill.

Це місце, де люди часто шукають розради від міського галасу.

This is a place where people often seek solace from the city noise.

Тут сьогодні гуляв Олександр.

Today, Oleksandr was walking here.

Він намагався забути про роботу і тривоги, які переслідували його останнім часом.

He was trying to forget about work and the anxieties that had been haunting him lately.

Олександру було 34 роки, і він нещодавно втратив роботу.

Oleksandr was 34 years old and had recently lost his job.

Це постійно крутилось у його думках.

It constantly revolved in his mind.

Проте сьогодні поруч була Поліна — його подруга, яка завжди жила в моменті.

However, today Polina was nearby — his friend who always lived in the moment.

Її волоссся коливалося на вітрі, поки вона розповідала про майбутній музичний фестиваль у місті.

Her hair fluttered in the wind as she talked about the upcoming music festival in the city.

Але Олександр ледве слухав.

But Oleksandr was barely listening.

Його думки безперервно віддалялися до проблем та невизначеності.

His thoughts continuously drifted to problems and uncertainties.

Він відчував легке запаморочення, але вирішив, що це нічого серйозного.

He felt a slight dizziness but decided it was nothing serious.

"Просто ще одна мить стресу," — подумав він і закрив очі, намагаючись відкинути цей дискомфорт.

"Just another moment of stress," he thought, closing his eyes and trying to dismiss the discomfort.

Поліна продовжувала розповідати, не підозрюючи, що сталося.

Polina continued talking, unaware of what was happening.

Несподівано Олександр відчув, як його ноги підкошуються, і світ почав темніти.

Suddenly, Oleksandr felt his legs buckle and the world began to darken.

Це був момент, коли все враз припинилося.

It was the moment when everything abruptly stopped.

Він втратив свідомість і звалився на землю.

He lost consciousness and collapsed to the ground.

Швидко реагуючи, Поліна злякано закричала, привертаючи увагу людей поблизу.

Polina, responding quickly, screamed in fear, attracting the attention of nearby people.

Один з перехожих, який їхав на велосипеді, негайно підійшов — це був Юрій, лікар, що просто вирішив проїхатися через парк у свій вихідний.

One of the passersby, who was riding a bicycle, immediately approached — it was Yuriy, a doctor who had just decided to ride through the park on his day off.

Юрій швидко опустився на коліна біля Олександра, перевіряючи пульс і намагаючись його привести до тями.

Yuriy quickly knelt beside Oleksandr, checking his pulse and trying to revive him.

Через декілька хвилин Олександр розплющив очі, відчуваючи себе виснаженим.

After a few minutes, Oleksandr opened his eyes, feeling exhausted.

— Вам потрібно відпочити, — сказав Юрій, розуміючи, що вердикт простий: стрес і перевтома.

"You need to rest," said Yuriy, understanding that the diagnosis was simple: stress and exhaustion.

— Не варто недооцінювати ваш стан.

"It’s important not to underestimate your condition."

Олександр, ледь піднявшись на ноги за допомогою Поліни та Юрія, зрозумів серйозність ситуації.

Oleksandr, barely getting to his feet with the help of Polina and Yuriy, realized the seriousness of the situation.

Його тільки справжня криза змусила усвідомити те, що він постійно ігнорував: здоров’я важливіше за будь-яку роботу.

Only a true crisis forced him to recognize what he had been constantly ignoring: health is more important than any job.

Коли вони сиділи разом на лавці, Олександр обіцяв собі більше дбати про себе та почати шукати баланс в житті.

As they sat together on the bench, Oleksandr promised himself to take better care of himself and start seeking balance in life.

День у парку Шевченка, хоч і не обійшовся без пригод, змінив його погляд на власне життя.

The day at Park Shevchenka, although it didn't go without incident, changed his perspective on his life.

Наступного разу він вирішив спокійно насолоджуватися прогулянками в парку, слухати, як Поліна весело розповідає про плани, і не відкидати свої потреби заради обтяжливих думок.

Next time, he decided to calmly enjoy walks in the park, listen to Polina joyfully discussing plans, and not dismiss his needs for the sake of burdensome thoughts.

Осінь у Києві була особливою, і цього разу вона принесла Олександрові не тільки красу, але й важливий урок про життя.

Autumn in Kyiv was special, and this time it brought Oleksandr not only beauty but also an important life lesson.